Сайт joomix.org
Безоплатна правова допомога
header

251465086 2037855156362088 4179306175677978175 n

При придбанні товарів кожен із нас, навіть не задумуючись, стає учасником правовідносин, які виникають між нами (споживачами) з одного боку та продавцем (підприємством, установою, організацію або громадянином-підприємцем) з іншого. Основним підтверджуючим документом відносин між споживачем і продавцем є договір.

Відповідно до ч.1 ст. 698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно, призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його.

Договір роздрібної купівлі-продажу може бути укладений у простій письмовій формі, усно, а також шляхом здійснення конклюдентних дій. Проте за загальним правилом він укладається в усній формі, адже його виконання відбувається одночасно зі здійсненням, що забезпечується видачею споживачеві розрахункового документа (товарного, касового чи іншого документа, який засвідчує факт купівлі товару).

Касовий і товарний чек — письмові документи, що підтверджують факт укладення договору і його умов (предмет і ціну).

Основним документом, який регулює відносини між споживачами і продавцями товарів, а також встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав є Закон України «Про захист прав споживачів» (далі-Закон).

Відповідно до Закону споживачем є громадянин, який купує, замовляє або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.

Часто трапляється так, що прийшовши додому розумієш, що новокуплена річ зовсім тобі не пасує, не підходить розмір, колір тощо. Що ж робити в таких ситуаціях? Вихід один – повертати.

Як повернути товар належної якості до магазину?

За загальним правилом повернути товар у магазин (або обміняти його на інший аналогічний) можна протягом 14 днів (не рахуючи дня купівлі).

Споживач має право повернути або обміняти придбаний товар, якщо він не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Слід мати на увазі, що повернути або обміняти товар можна, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром, тобто, якщо ви, наприклад, придбали зимове взуття, одразу його взули і прийшовши з магазину додому, зрозуміли, що воно вам замале, то такий товар вже не підлягатиме поверненню, адже вважатиметься вживаним.

Якщо ви вирішили обміняти товар, але аналогічного товару немає у продажу, ви маєте право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов’язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.

У який термін повертаються сплачені за товар кошти?

За загальним правилом гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві одразу, в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору — продавець повинен здійснити повернення коштів не пізніше, ніж протягом семи днів.

Чи можна повернути товар, якщо товарний (касовий) чек було втрачено?

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», обмін товару належної якості проводиться, якщо збережено розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром. Наявність чеку є підставою для обміну або повернення товару та доказом того, що саме в цьому магазині ви придбали товар. Але навіть, якщо ви не берете чеків або чек про останню покупку не зберігся, повернути товар у магазин все одно можна.

Для цього напишіть заяву про отримання копії товарного чека на ім’я директора магазину. Магазини, що використовують розрахунково-касові апарати, зобов’язані зберігати стрічки з даними про продаж товарів 3 роки. Якщо домовитися з адміністрацією не вийшло або чек не вдалося знайти, ви можете затребувати запис з камер спостереження. І надати це як доказ в суді.

Звертаємо вашу увагу на те, що існує перелік товарів, які не підлягають обміну або поверненню. Перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню) передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів» і до нього віднесено:

продовольчі товари;

лікарські препарати та засоби;

предмети сангігієни;

фотоплівки, фотопластинки, фотографічний папір,

корсетні товари;

парфюмерно-косметичні вироби;

пір’яно-пухові вироби;

дитячі іграшки м’які, дитячі іграшки гумові надувні;

зубні щітки;

мундштуки;

апарати для гоління, помазки для гоління;

розчіски, гребенці та щітки масажні;

сурдини (для духових музичних інструментів);

скрипічні підборіддя;

рукавички;

тканини;

тюлегардинні і мереживні полотна;

килимові вироби метражні;

білизна натільна, білизна постільна,

панчішно-шкарпеткові вироби;

товари в аерозольній упаковці;

друковані видання;

лінійний та листковий металопрокат, трубна продукція, пиломатеріали, погонажні (плінтус, наличник), плитні матеріали (деревноволокнисті та деревностружкові плити, фанера) і скло, нарізані або розкроєні під розмір, визначений покупцем (замовником);

аудіо-, відеокасети, диски для лазерних систем зчитування із записом;

вироби з натурального та штучного волосся (перуки);

товари для немовлят (пелюшки, соски, пляшечки для годування тощо);

інструменти для манікюру, педикюру (ножиці, пилочки тощо);

ювелірні вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Куди звертатись, якщо споживач вважає, що його права порушені?

У разі, якщо споживач вважає, що його права та законні інтереси порушені він має право на їх захист у визначеному законом порядку.

Негайно після виявлення факту порушення своїх споживчих прав необхідно звернутися до продавця із письмовою заявою-претензією з вимогою щодо відновлення права. Якщо претензія не була прийнята та/або розглянута, на неї не була надана відповідь або відповідь виявилася негативною, необґрунтованою та незаконною, а проведені переговори з керівництвом закладу не призвели до задоволення ваших законних вимог, необхідно звертатися до Держпродспоживслужби або її територіальних органів в областях та місті Києві зі зверненням про порушення законодавства про захист прав споживачів, оформленим відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», до якого додати підтверджуючі документи.

У випадку, якщо результати звернення до Держпродспоживслужби не дали бажаного результату, споживач має право за захистом своїх порушених прав звернутися до суду.

Позивачі у справах про захист своїх прав як споживачів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

osoby z invalidnistyu 1

У цивілізованому світі здоров’я суспільства, обличчя держави, моральний клімат насамперед визначаються ставленням до осіб з інвалідністю.

Термін «люди з інвалідністю» та основні їх права на національному рівні визначено законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Статтею 2 закону встановлено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

У грудні 2006 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію ООН про права інвалідів, яка передбачає основні міжнародні стандарти забезпечення та захисту прав і свобод людей з інвалідністю. Мета цієї Конвенції полягає у заохоченні, захисті та забезпеченні повного і рівного користування людьми з інвалідністю усіма правами людини та основоположними свободами, поліпшення умов їх життєдіяльності, зміцнецненні поваги до них.

Всі члени суспільства, у тому числі й особи з інвалідністю мають рівні права. Вони включають громадянські, культурні, економічні, політичні і соціальні права. Серед них наступні:

рівність перед законом без дискримінації;

право на життя, свободу і безпеку особи;

рівність перед законом і в правових можливостях;

свобода від тортур;

свобода від експлуатації, насильства і наруги;

право на фізичну і психічну недоторканість;

свобода пересування і громадянства;

право на життя в спільноті;

право на достатній життєвий рівень;

право на участь в політичному і суспільному житті;

право на участь в культурному житті;

свобода висловлювання думок і переконань.

Всі особи з інвалідністю мають право на свободу від дискримінації в здійсненні їх прав. Це включає право на свободу від дискримінації за ознакою інвалідності, а також по будь-яким іншим ознакам, таким, як раса, колір шкіри, мова, релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне походження, майнове, становеще або інше положення.

Яким чином здійснюється захист прав осіб з інвалідністю?

З точки зору загальних зобов’язань у рамках Конвенції, нашою державою повинні здійснюватися наступні заходи:

прийняття законодавчих і адміністративні заходів, направлених на заохочення прав інвалідів;

прийняття законодавчих і інші заходів для ліквідації дискримінації;

захист і заохочення прав інвалідів в рамках всіх стратегій і програм;

зупинення будь-якої практики відносно порушення прав людей з інвалідністю;

забезпечення поваги державним сектором права людей з інвалідністю;

забезпечення поваги приватним сектором та окремими особами прав інвалідів;

проведення досліджень і розробку доступних товарів, послуг і технологій для інвалідів і заохочувати інших до проведення таких досліджень;

забезпечення доступу до інформації про допоміжні технології для інвалідів;

сприяння професійній підготовці по питаннях прав з Конвенції для фахівців і співробітників, які працюють з інвалідами;

консультації і участь інвалідів в розробці і здійсненні законодавства і політики, а також в процесах ухвалення рішень, що зачіпають їх інтереси.

Правовий статус особи з інвалідністю характеризується тим, що як громадянин держави така особа володіє всією повнотою конституційних прав, свобод і обов’язків, тобто володіє загальним правовим статусом; з іншого боку, як особа, яка має певні вади здоров’я, вона наділена додатковими правами та пільгами, або на неї покладені додаткові обмеженнями, тобто є володарем спеціального правового статусу.

Для осіб з інвалідністю передбачається регулярне санаторно-курортне лікування, протезування, забезпечення спецавтомобілями, безплатні або за пільговими цінами ліки, а також чимало пільг щодо побутового, торгового, медичного, транспортного обслуговування, працевлаштування.

Питання щодо дотримання нашою державою міжнародних стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людей з інвалідністю, їх повної інтеграції в суспільство, є пріоритетним.

Наразі сформована цілеспрямована політика і практика у сфері подолання проблем людей з інвалідністю. Дотримання принципів, закладених у Конвенції, сприяло набуттю і поширенню успішного досвіду щодо забезпечення рівних можливостей для людей з інвалідністю як громадян держави. Останні здобули можливість висловлювати свої почуття щодо неповноцінності і несправедливості соціального становища мовою правозахисних норм. А громадські неурядові організації, які займаються проблемами захисту прав людини, більше приділяють уваги цій проблемі та активніше виступають в ролі правозахисників.

НГО5

Відповідальність за порушення земельного законодавства - це передбачені законом несприятливі наслідки, яких зазнає особа за порушення приписів земельно-правової норми.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення:

а) укладення угод з порушенням земельного законодавства;

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, що негативно впливають на стан земель;

ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

е) знищення межових знаків,пошкодження або знищення геодезичних пунктів Державної мережі та геодезичних мереж спеціального призначення;

є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

ж) непроведення рекультивації порушених земель;

з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень;

и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;

і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок;

к) порушення строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку.

Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 211 Земельного кодексу України не дає підстав застосування до порушника відповідальності. Зазначена стаття відсилає до норм цивільного, адміністративного та кримінального законодавства, якими передбачені санкції за вчинення конкретних правопорушень.

Цивільно-правова відповідальність

Цивільно-правова відповідальність застосовується за порушення майнових прав суб’єктів земельних правовідносин. Вона полягає у настанні несприятливих для порушника наслідків, які передбачені договором або законом та задоволенню інтересів потерпілої сторони. Так у  ст. 210 Земельного кодексу України встановлено, що угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду. Тобто зазначена стаття відсилає до норм цивільного права, правил укладання договорів, правових наслідків та відповідальності за порушення встановленого законом порядку.

Стаття 156 Земельного кодексу України встановлює, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;

е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі;

є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Особливості відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок створення чи зміни меж природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, визначаються Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена главою 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Основний вид стягнення – штраф.

Суб’єктами є громадяни та/або посадові особи.

Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за наступні правопорушення:

псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів по боротьбі з бур’янами;

використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об’єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень;

самовільне зайняття земельної ділянки;

перекручення даних державного земельного кадастру, а також приховування інформації про стан земель, розміри, кількість земельних ділянок, наявність земель запасу або резервного фонду;

зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, а також невиконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту;

незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель;

порушення посадовою особою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування встановленого законодавством строку погодження (відмови у погодженні) документації із землеустрою;

порушення встановлених законом строків внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей, вимагання не передбачених законом документів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та для надання таких відомостей;

порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або невиконання обов’язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

непроведення рекультивації порушених земель;

відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою;

використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

знищення громадянами межових знаків меж землекористувань.

Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність настає за вчинення кримінального правопорушення (кримінального проступку або злочину) передбачених кримінальним кодексом і є найбільш суровим видом юридичної відповідальності. Особа може каратися штрафом, позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, обмеженням волі або позбавленням волі. За порушення норм земельного права кримінальна відповідальність передбачена розділом VІІІ Кримінального кодексу України і містить покарання за наступні правопорушення:

забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля;

незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля;

незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах;

порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля;

незаконне видобування, збут, придбання, передача, пересилання, перевезення, переробка бурштину;

безгосподарське використання земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту; умисне ухилення від обов’язкової рекультивації земель, порушених внаслідок дослідно-промислової розробки родовищ бурштину чи видобування бурштину на підставі спеціального дозволу на користування надрами, що заподіяло істотну шкоду.

 

247227733 2028648550616082 7827268339663317853 n

Фото та відео, де зображені діти, зазвичай викликають усмішку та піднімають настрій. Такі світлини можна побачити у рекламі та соціальній мережі. Часто ті, хто використовує зображення дітей, не знають або свідомо нехтують положеннями законодавства України. Мова йде про будь яку фотографію чи відео, де зображені неповнолітні.

За загальним правилом статті 307 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.

 

Статтею 307 та 308 Цивільного кодексу України передбачене право фізичної особи на захист свого зображення і заборону його використання без дозволу, для їх реалізації фізична особа повинна мати цивільну дієздатність, що є здатністю своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатністю своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Навіть, якщо дитина або підліток дають вам згоду на фотозйомку, а також на майбутнє використання свого зображення в інформаційному матеріалі, рекламному ролику, розміщенні у соціальній мережі, така може бути нікчемним правочином.

За дитину це роблять її законні представники – батьки, які, відповідно до статті 242 Цивільного кодексу України, є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Йдеться про обох батьків, тобто, якщо вони розлучені, але не позбавлені батьківських прав, відсутність згоди одного з них може призвести до визнання правочину недійсним і вимоги компенсації заподіяної шкоди з боку іншого.

Винятком із загального правила, коли не потрібно отримувати згоду обох батьків, є фото-, відеозйомка дитини у публічних місцях. Згода особи на знімання її на фото, кіно-, теле- чи відеоплівку допускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Однак, якщо повнолітня особа чи батьки малолітньої/неповнолітньої дитини заперечують проти зйомки – її потрібно припинити.

Якщо поширення зображення неповнолітньої або малолітньої особи викликане необхідністю захисту її інтересів (наприклад, оголошення про розшук загубленої дитини) або необхідністю захисту інших осіб (приміром, оголошення про розшук особи, яка підозрюється у вчиненні злочину) згода батьків або законних представників на це не потрібна.

У випадках, коли поширення фотографії особи спрямоване на захист суспільних інтересів, воно є законним, навіть тоді, коли на світлині зображена дитина.

vijskvosluzhbovtsi

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням певних особливостей.

У зв’язку з особливим характером військової служби, яка пов’язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються низка пільг, гарантій та компенсацій у процесі трудової діяльності, що регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон про захист військовослужбовців) та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон про статус ветеранів).

Особливий захист даних категорій громадян виражається у таких гарантіях:

Сприяння в отриманні роботи

До категорій осіб, які мають право на отримання додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню, серед інших, належать учасники бойових дій. Для працевлаштування цих категорій осіб підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік (відповідно до ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення»). Якщо такі особи працевлаштовуються на новостворене робоче місце за направленням служби зайнятості строком не менше ніж на два роки, то роботодавець має право на отримання щомісячної компенсації в розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, передбаченої ст. 26 Закону «Про зайнятість населення».

Збереження робочого місця на час призову

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову (ст. 119 КЗпП). Важливо, що у період несення військової служби не допускається навіть припинення трудового договору на підставі закінчення його строку. Водночас таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону про захист військовослужбовців.

Пільги при використанні права на відпочинок та оздоровлення

Особам, на яких поширюється чинність Закону про статус ветеранів, гарантується використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (ст. 77-2 КЗпП). Військовослужбовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, а також при особливому характері їх служби, військовослужбовцям, які стали особами з інвалідністю внаслідок бойових дій, учасникам бойових дій і прирівняним до них особам путівки для санаторно-курортного лікування надаються у першу чергу. Це передбачає ст. 11 Закону про захист військовослужбовців.

Підвищений розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам незалежно від страхового стажу в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), якщо вони є ветеранами війни, на яких поширюється чинність Закону про статус ветеранів війни. Це передбачає ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Переважне право на збереження робочого місця в разі скорочення

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону (ст. 42 КЗпП). При цьому в самому Законі уточнюється, що учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та іншим особам, на яких поширюється чинність Закону, гарантується також переважне право на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації. Відповідно до ст. 42-1, ця категорія працівників має переважне право на поворотне прийняття на роботу. Зазначене право надається у випадку, якщо протягом одного року після скорочення роботодавець проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Пільги військовослужбовців – це особливі права, переваги та привілеї, що надаються на підставі чинного законодавства військовослужбовцям з метою соціального захисту, компенсації певних обмежень їх прав та свобод, пов’язаних з перебуванням на військовій службі, та стимулювання зацікавленості у її проходженні.

Для всіх категорій військовослужбовців встановлені такі основні пільги:

виплата вихідної допомоги при призові або прийнятті на військову службу;

звільнення від сплати податків з грошового забезпечення та підвищення його суми в залежності від умов та строків служби, кваліфікації військовослужбовця;

продовольче, речове та інше матеріальне забезпечення за встановленими нормами ;

безоплатна кваліфікована медична допомога у військово-медичних закладах, а при їх відсутності чи у невідкладних випадках – в інших лікувально-профілактичних закладах за рахунок відповідних військових формувань;

безкоштовний проїзд разом із членами сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби) і перевезення багажу на нове місце служби, а також безкоштовний проїзд у відпустку;

державне обов’язкове особисте страхування на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України, а також в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання, одержаних у період проходження;

звільнення від сплати державного мита за видачу їм вперше паспорта громадянина України;

грошова допомога при звільненні з військової служби та в інших, передбачених законодавством випадках;

пенсійне забезпечення після звільнення з військової служби на підставах та у випадках, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу органів внутрішніх справ»;

забезпечення зайнятості та виплата матеріальної допомоги особам, звільненим з військової служби без права на пенсію, у розмірі допомоги по безробіттю на умовах та у порядку, передбачених законодавством про зайнятість населення;

забезпечення соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються у зв’язку із скороченням штатів або з організаційними заходами (для військовослужбовців строкової служби – у випадку, якщо вони не встигли працевлаштуватися до призову);

зарахування часу перебування на військовій службі до загального і безперервного трудового стажу, а також роботи за фахом та роботи за призначенням.

Соціальний захист військовослужбовців – діяльність  (функція) держави,  спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення  матеріальних  і  духовних  потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності,  статусу  в суспільстві,  підтримання  соціальної  стабільності  у військовому середовищі.  Це право на забезпечення їх у разі повної,  часткової або   тимчасової   втрати   працездатності,  втрати  годувальника, безробіття з незалежних від них обставин,  у старості,  а також  в інших випадках, передбачених законом.

244800312 4632508063466265 6860171723887089891 n

У жовтні в Україні та світі відзначають Міжнародний день людей похилого віку та День ветерана. Тому тема захисту прав і соціального захисту людей похилого віку та ветеранів є актуальною, особливо для цих осіб, адже вони мають знати, якими пільгами можуть користуватися у зв’язку зі своїм віком та трудовим стажем.

Загалом, державна соціальна політика передбачає надання кожному ветерану праці та громадянину похилого віку належний рівень життя, задоволення різноманітних життєвих потреб, надання різних видів допомоги шляхом:

реалізації права на працю відповідно до професійної підготовки, трудових навичок і з урахуванням стану здоров’я;

забезпечення пенсіями й допомогою;

надання житла;

створення умов для підтримання здоров’я й активного довголіття відповідно до сучасних досягнень науки;

забезпечення реалізації права на соціальні послуги, створення мережі установ та закладів, що надають соціальні послуги, забезпечення зміцнення і розвитку їх матеріально-технічної бази.

Тепер детальніше проаналізуємо ці пільги й розпочнемо з характеристики прав людей похилого віку. За законодавством України  громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку (на 2021 рік це 60 років), а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.

Закон «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» передбачає доволі широкий перелік прав та пільг. Зокрема:

громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами;

право на належну охорону праці – обладнання робочого місця відповідними технічними та іншими засобами, що сприяють збереженню здоров’я і працездатності громадян похилого віку;

право на участь у програмі підготовки до виходу на пенсію за віком, до прикладу: щадні умови праці, поступове скорочення за бажанням працівника робочого часу, а також заходи, що розширюють можливості в подальшій освіті, веденні здорового способу життя, у задоволенні інтересів, опануванні ремесел та інші заходи, що сприяють адаптації громадян похилого віку до нового способу життя;

забезпечення професійної профорієнтації, перепідготовки та працевлаштування;

право на матеріальне забезпечення, яке гарантується виплатою пенсій, різних видів допомоги і наданням допомоги в натуральному вигляді;

громадяни похилого віку нарівні з іншими громадянами мають право на допомогу: у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю в період роботи та необхідністю санаторно-курортного лікування; у період професійної перепідготовки і підвищення кваліфікації;

громадяни похилого віку мають право на житло, що включає право на одержання і постійне користування впорядкованим жилим приміщенням у будинках державного фонду, на придбання жилого приміщення у будинках громадського або індивідуального житлового фонду;

право на наближення житла до місця проживання рідних та близьких і на сприяння в обміні зайвої жилої площі на площу меншого розміру;

право на передачу жилого приміщення їм у власність безплатно в межах встановлених норм згідно з чинним законодавством;

право на надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва;

право на звільнення від плати за землю та орендної плати за землю;

право на забезпечення протезною допомогою;

громадянам похилого віку гарантується безплатна кваліфікована медична допомога в геріатричних центрах, лікарнях для громадян похилого віку та інших стаціонарних, амбулаторно-поліклінічних установах, а також вдома з урахуванням досягнень геронтології та геріатрії.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування для реалізації соціального захисту громадян похилого віку та ветеранів зобов’язані:

– сприяти активному довголіттю громадян похилого віку шляхом створення умови для заняття фізкультурою, спортом, туризмом, надається можливість проведення дозвілля з прилученням до культурних та духовних цінностей;

– допомагати самотнім громадянам похилого віку в ремонті жилих приміщень і санітарно-технічного обладнання;

– продавати товари і побутове обслуговування громадян похилого віку в спеціальних магазинах і відділах за соціально доступними цінами;

– забезпечити громадянам похилого віку необхідні умови для користування культурно-видовищними установами;

– здійснювати ритуальні послуги у зв’язку з похованням самотніх громадян похилого віку за рахунок коштів місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування.

Що ж стосується ветеранів праці, то відповідно до законодавства – це громадяни, які працювали на підприємствах, в установах, організаціях, об’єднаннях громадян, фізичних осіб, мають стаж роботи 40 років – для чоловіків і 35 років – для жінок і вийшли на пенсію.

Стаття 7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» передбачає такі пільги для ветеранів праці:

1) користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;

2) першочергове безоплатне зубопротезування (за винятком протезування із дорогоцінних металів), за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу;

3) переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування;

4) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;

5) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

6) переважне право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом;

7) першочергове одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягом 10 років починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва, а також першочергове одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок;

8) переважне право на вступ до садівничих товариств (кооперативів), кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів;

9) переважне право на встановлення домашніх телефонів;

10) звільнення від плати за землю.

242736710 4188822271215405 8536518949787140863 n

Булінг. Ми все частіше чуємо цей термін з екранів телевізорів, в кожному закладі освіти проводяться виховні годити та тематичні уроки на тему «Булінг», проте для багатьох цей термін досі залишається незрозумілим. Спробуємо розібратись, що ж він означає. У будь-якому колективі, у тому числі і дитячому виникають конфлікти. За допомогою таких ситуацій діти та підлітки вчаться відстоювати свою думку, йти на компроміс, взаємодіяти в соціумі. Однак, якщо цькування носять систематичний характер, а агресія спрямовується на конкретну дитину, тут вже мова йде про булінг.

Що таке булінг?

Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» булінгом (цькуванням) є діяння (дія або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

До булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.

Важливо! Слід відрізняти булінг від конфлікту. Для булінгу характерною є систематичність, тобто вчинення у різних формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, в тому числі за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів стосовно однієї і тієї ж особи.

Яких форм буває булінг (цькування)?

Психологічне насильство – форма булінгу, що включає словесні образи, поширення неправдивих чуток, глузування, залякування, ігнорування, бойкот, відмову від спілкування, погрози, приниження, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність завдали шкоди психічному здоров’ю потерпілого.

Фізичне насильство – форма булінгу, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів.

Економічне насильство – форма булінгу, що включає дрібні крадіжки, пошкодження або знищення особистих речей, вимагання грошей, їжі, умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру.

Сексуальне насильство  – форма булінгу, що включає принизливі погляди, образливі жести, висловлювання, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення чуток тощо.

З розвитком сучасних електронних технологій насильницькі дії (передусім прояви психологічного, сексуального насильства) при булінгу (цькуванні) часто вчиняються за допомогою електронних засобів комунікації, що має назву – кібербулінг, який може проявлятись в різному вигляді:

перепалка (флеймінг) − обмін короткими гнівними та запальними репліками між учасниками з використанням комунікаційних технологій (як правило, на форумах та в чатах);

нападки (домагання) – регулярні висловлювання образливого характеру на адресу жертви (багато СМС-повідомлень, постійні дзвінки), що перевантажують персональні канали комунікації;

наклеп − поширення неправдивої, принизливої інформації;

самозванство − використання особистих даних жертви (логіни, паролі до акаунтів в мережах, блогах) з метою здійснення від її імені негативної комунікації;

публічне розголошення особистої інформації − поширення особистої інформації, наприклад шляхом публікування інтимних фотографій, фінансової інформації, роду діяльності з метою образи чи шантажу;

ошуканство − виманювання конфіденційної особистої інформації для власних цілей або передачі іншим особам;

відчуження (острокізм, ізоляція) − онлайн відчуження в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список друзів;

кіберпереслідування − приховане вистежування жертви для скоєння нападу, побиття, зґвалтування;

хепіслепінг – реальні напади, які знімаються на відео для розміщення в мережі Інтернет, що можуть привести до летальних наслідків;

використання інтернет-спілкування для подальшого вчинення дитиною певних дій, зокрема використання її у сексуальних цілях (кібергрумінг − побудова в мережі Інтернет дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків із дитиною (підлітком) з метою отримання її інтимних фото/відео та подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото, наприклад для отримання грошей, більш інтимних зображень чи навіть примушування до особистих зустрічей) або доведення до самогубства («спільноти смерті»).

Кібербулінг є формою психологічного насильства.

Куди звернутися по допомогу ?

До керівника закладу освіти

Керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень забезпечує створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти, вільного від насильства та булінгу. Повідомлення про випадок булінгу (цькування) може бути подано керівнику закладу освіти в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

Відповідно до Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), затвердженого наказом Міністерством освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646, керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):

невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);

за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;

повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;

повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;

скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

Важливо відмітити, що до складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

До участі в засіданні комісії за згодою залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу (цькування), представники інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

Варто наголосити, що неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень) або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.

До Національної поліції України

Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – зверніться в поліцію з відповідною заявою, на підставі якої складається протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Справа передається до суду і розглядається протягом 15 днів з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Куди я можу звернутись для отримання безоплатно консультації і роз’яснення з правових питань?

Безоплатно консультацію і роз’яснення з правових питань ви можете отримати:

звернувшись до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (контакти: https://www.legalaid.gov.ua/tsentry);

написавши в Телеграм-чат: http://legalaid.gov.ua/telegram.html або Вайбер-чат: http://legalaid.gov.ua/viber.html;

скориставшись мобільними застосунками «Безоплатна правова допомога» або «Твоє право (завантажуйте з Google Play чи App Store: https://bit.ly/3hwwgqR або https://bit.ly/3iorbkEт);

зателефонувавши на Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги − 0 800 213 103.

Важливо! Якщо дитині необхідна психологічна допомога – звертайтеся на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111.

За булінг як і за будь-яке правопорушення передбачена відповідальність

Закон України від 18 грудня 2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» запровадив адміністративну відповідальність за булінг (цькування) учасника освітнього процесу.

Так, відповідно до статті 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, − до винної особи може бути застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень) або громадські роботи від 20 до 40 годин.

За вчинення булінгу групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення законодавством передбачено накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 гривень) або громадські роботи від 40 до 60 годин.

У разі цькування малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років, відповідальність будуть нести їх батьки або особи, які їх замінюють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин, а у випадку вчинення таких дій групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, − у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 гривень) або громадські роботи від 40 до 60 годин.

241710051 4131751023589197 4618571812567053513 n

Понад два роки тому було запровадженого послугу з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня».

Відповідно до Порядку відшкодування вартості послуги муніципальної няні, батьки, у яких є діти до трьох років, можуть офіційно найняти на роботу няню і отримувати за це щомісячну компенсацію в розмірі прожиткового мінімуму на дітей віком до шести років, установленого на 1 січня відповідного року (1921 грн. станом на 2021 рік), а у разі догляду за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжкі захворювання − у двох розмірах прожиткового мінімуму.

Компенсація послуги «муніципальна няня» надається за умови зайнятості кожного з батьків, опікунів дитини, за винятком тих отримувачів, які здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжкі захворювання, а також отримувачів послуги «муніципальна няня», у яких одночасно народилося троє і більше дітей.

Хто може бути муніципальною нянею?

Муніципальна няня − будь-яка фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає послугу з догляду за дітьми та з якою укладено договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років, крім державних і комунальних закладів дошкільної освіти, батьків та опікунів дитини. Муніципальна няня може здійснювати догляд одночасно не більше ніж за трьома дітьми, за винятком догляду за дітьми з багатодітної сім’ї.

Як скористатися послугою «муніципальна няня»?

Між отримувачем послуги «муніципальна няня» та муніципальною нянею укладається письмовий договір, де зазначається:

назва послуги;

обсяги з визначенням конкретних заходів;

інформацію про дітей, за якими здійснюється догляд;

інформація про особу, яка здійснює догляд за такими дітьми;

умови та строк надання послуги;

вартість, періодичність оплати послуги;

відповідальність сторін;

місцезнаходження сторін договору.

Громадяни України, іноземці без громадянства, які є батьками (усиновлювачами), опікунами дитини до трьох років і на законних підставах проживають на території України та уклали договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років з муніципальною нянею мають право на відшкодування вартості послуги «муніципальна няня», що є щомісячною адресною компенсаційною виплатою одному з батьків (усиновлювачів), опікуну дитини до трьох років.

Після підписання договору

Протягом місяця після підписання договору батьки дитини повинні подати паперову або електронну заяву про надання компенсації послуги «муніципальна няня» до підрозділу соціального захисту населення, а також:

заяву про перерахування коштів для компенсації послуги із зазначенням рахунка в установі банку;

копію договору, укладеного з муніципальною нянею;

відомості, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги (чек, розрахункова квитанція, виписка з банківського рахунка) за місяць, в якому подано заяву (в електронній формі зазначаються відомості, що підтверджують такі витрати);

інші документи, що підтверджують певні обставини, наприклад, наявність у дитини інвалідності або тяжкого захворювання.

Заяви разом з документами також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження відповідному місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Строки розгляду заяви

Після надходження усіх документів до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення протягом 10 робочих днів приймається рішення про призначення компенсації в рамках послуги «муніципальна няня», яке протягом трьох днів надсилається заявнику.

Виплати компенсації здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок заявника до 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому були надані документи, що підтверджують витрати на послуги няні.

Дострокове розірвання договору

Якщо договір розірвано достроково, батьки зобов’язані протягом одного робочого дня повідомити про це та інші обставини, що впливають на можливість надання нянею послуг (зміни сім’єю місця проживання, припинення нянею здійснення підприємницької діяльності тощо) територіальне управління соціального захисту населення.

Хто не може отримати компенсацію послуг «муніципальна няня»?

Компенсація послуги «муніципальна няня» не призначається батькам, які є батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу, прийомними батьками, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства, отримувачам послуги «муніципальна няня», які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Компенсація за послуги няні не скасовує декретні виплати та відпустку для догляду за дитиною, а також інші соціальні пільги та виплати, які отримує родина.

Підстави для відмови у призначенні компенсації

Відмовити у призначенні компенсації послуг «муніципальна няня» можуть у випадках:

подання пакета документів не в повному обсязі;

відсутності інформації про муніципальну няню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та/або викладення недостовірної інформації в договорі;

встановлення факту порушення вимог до муніципальної няні, або до отримувача послуги «муніципальна няня».

Чи можуть родичі дитини (бабуся або дідусь) бути муніципальною нянею?

Обмежень немає, бабуся або дідусь можуть бути муніципальною нянею. Треба лише зареєструватися фізичною особою-підприємцем або заснувати юридичну особу, яка надаватиме послугу догляду за дітьми до 3-х років. Такий варіант є особливо вигідний тим, кому не вистачає страхового стажу для призначення пенсії.

242223698 4153331364764496 5301466189683763075 n

Часом під час купівлі товару Вам не говорять його характеристики, не зазначають його дефекти, або коли Ви берете кредит в банку, не попереджають про відсотки, які будуть нараховуватися на тіло кредиту. Одним із способів нечесної конкуренції є введення споживачів в оману. Що це таке та як захистити себе у такому випадку?

Під недобросовісною конкуренцією необхідно розуміти будь-які дії, що суперечать торговим та іншим нормативно-правовим актам у господарській діяльності. Одним із найпоширеніших видів нечесної конкуренції є надання виробником для своєї продукції невластивих позитивних та привабливих для споживача властивостей.

Відповідно до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», інформацією, яка вводить споживача в оману, є інформація, яка спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який він міг не погодитися, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про товар, послугу тощо.

Інформацією, що вводить споживача в оману зі сторони виробника, є:

характеристики продукції (відомості про наявність продукції в обігу та її переваги, яку небезпеку може нести дана продукція, склад та методи використання продукції тощо);

гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції (ненадання гарантійного талону, не зазначення відділень, які здійснюють гарантійне обслуговування продукції);

спосіб продажу, ціну, наявність знижок або інших цінових переваг;

умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу;

місце розташування і повну назву продавця (в разі потреби – місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець);

характер, атрибути та права продавця (зокрема інформації про його особу, статус, наявність ліцензії тощо);

небезпека, яка може загрожувати споживачу у зв’язку з покупкою або використанням продукції;

права споживача (у тому числі право відмовитися від продукції, право на заміну продукції неналежної якості або відшкодування понесених збитків у зв’язку з придбанням продукції);

Що слід робити?

1. Зафіксувати порушення суб’єктом господарської діяльності, а саме поширення інформації, яка вводить або може вводити в оману споживача та зібрати належні докази. У постанові Касаційного цивільного суду від 6.04.2020 по справі № 293/780/18 було наголошено, що позивач має довести обставини, якщо стверджує про вчинення правочину під впливом обману.

2. Звернутися до Антимонопольного комітету України для притягнення порушника до відповідальності, вимагати припинення порушення законодавства та відновлення порушених прав.

3. Антимонопольний комітет України вивчає матеріали справи, висновки експертів, пояснення свідків, а також інші докази у справах про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції (рекламний ролик, листівка з акційними пропозиціями, фото рекламного плакату, проведене незалежне експертне дослідження впливу на споживачів недобросовісної реклами або інформації).

Після вивчення всіх матеріалів Антимонопольний комітет України виносить рішення. У разі незгоди з прийнятим рішенням його можна оскаржити в суді у 2‑х місячний строк з дня його одержання.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», до суб’єкта господарювання, який вчиняє дії, які визначаються недобросовісною конкуренцією, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі до 5% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, а особи, які зазнали збитків даним порушенням можуть звернутися до суду задля їх відшкодування.

Строк притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності - 3 роки з дня вчинення порушення, а у разі порушення, що тривало в часі – 3 роки з дня закінчення вчинення порушення

Є багато способів, за допомогою яких можна ввести в оману споживача, тому головне - вчасно та якісно зафіксувати порушення, адже лише тоді Ви зможете захистити порушене право.

241195613 4113898902041076 1127113814785011099 n

Власник земельної ділянки вільно обирає, як її використовувати. Але так трапляється, що його спосіб використання землі має негативний вплив на сусідні (суміжні) земельні ділянки. Тому у Земельному кодексі України чітко визначено обов’язок дотримання добросусідських відносин.

В чому ж полягає зміст добросусідства?

Зміст добросусідства розкривається у статті 103 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) і полягає у тому, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані не використовувати земельні ділянки способами, які заважають сусідам використовувати їх земельні ділянки за цільовим призначенням. Це називається неприпустимим впливом.

Сусіди зобов’язані здійснювати будь-яку дозволену діяльність на своїх ділянках, не порушуючи права на землю один одного, та дотримуватись при цьому принципу співпраці в напрямку покращення загальних якісних характеристик землі. До прикладу, сусіди, використовуючи у своїй діяльності прогресивні технології вирощування сільськогосподарських культур, зобов’язані неухильно дотримуватись законодавства про охорону земель. Власникам ділянок, що межують між собою, слід співпрацювати у питаннях раціональної організації територій, дотримання сівозмін, встановлення та зберігання межових знаків.

Які найтиповіші випадки негативного впливу на сусідню земельну ділянку?

Зведення занадто високої споруди чи такої, що дуже близько розташована до межі із сусідньою земельною ділянкою, і перешкоджає доступу сонячного світла, внаслідок чого пригнічується ріст овочів, фруктів, ягід, що ростуть у сусідів; неприємні запахи, які поширюються на сусідні земельні ділянки в зв’язку з утриманням худоби чи птиці; спалювання листя, сміття, яке призводить до забруднення повітря на сусідній ділянці; використання технічних засобів (магнітофонів, пилорам, верстатів тощо), які через високу гучність спричиняють шумове забруднення – це типові приклади порушення правил добросусідства. Проте, варіантів таких порушень – безліч.

Часто трапляються ситуації, коли власники чи землекористувачі самовільно знищують зелені насадження (відрізають корені дерев, кущів), які проникають на їхню земельну ділянку із сусідньої, не думаючи про правомірність та законність таких дій. Тут варто зважати, що так чинити можна лише тоді, якщо таке «проникнення до Вас рослинності» заважає використовувати Вам свою земельну ділянку за цільовим призначенням. В усіх інших випадках – це незаконно! Порушнику доведеться понести цивільну та адміністративну відповідальність: відшкодувати в повному обсязі шкоду, завдану майну іншої особи, та ще й сплатити штраф.

Тому під час використання земельних ділянок, сусідам необхідно пам’ятати: в першу чергу – не посягати на чужу землю, по-друге – без дозволу не переходити межу між власною та сусідньою ділянками, а, по-третє – підтримувати в належному стані встановлені межові знаки.

Що робити, якщо правила добросусідства не дотримуються?

Земельним кодексом України встановлено, що спори щодо дотримання правил добросусідства вважаються земельними спорами. Так, відповідно до статті 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори, що стосуються додержання громадянами правил добросусідства.

Тому, якщо Ваші сусіди в добровільному порядку не дотримуються правил добросусідства, Ви маєте право подати заяву до сільської, селищної або міської ради аби примусити їх виконувати зазначені вимоги. Така заява розглядається у тижневий строк з дня її подання за участю зацікавлених сторін. За наслідками розгляду заяви приймається рішення, де і зазначається порядок його виконання.

Якщо ж Ви не згодні з рішенням органу місцевого самоврядування, то його можна оскаржити у судовому порядку.

Для того, щоб звернутися до суду, необхідно зафіксувати порушення Вашого земельного права. Це здійснюється органами Державної екологічної інспекції України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, експертами. В свою чергу, залежно від видів порушення, доказами будуть акти перевірок, висновки експертів, показання свідків тощо. Ці та інші докази, а також документи, які посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, разом із позовною заявою подаються до суду за місцезнаходженням земельної ділянки.

Анонси та оголошення

Error: No articles to display

создание веб сайтов в Коростене