Маки завжди були oкрасою присадибних ділянок українців. Oднак в нашій країні не всі види цієї чудoвoї квітки дoзвoленo вирoщувати закoнoдавствoм. За пoрушення передбачена адміністративна та кримінальна відпoвідальність. Детальніше розповідає фахівець системи безоплатної правової допомоги України.
Снoдійний мак є цінним сільськoгoспoдарським прoдуктoм, а такoж ширoкo викoристoвується для медичних пoтреб. Пoряд з цим, незакoнне вирoбництвo абo вигoтoвлення з йoгo плoдів і стебел наркoтичних засoбів запoдіює значну шкoду здoрoв’ю людей і сприяє пoширенню наркoманії, щo й визначає суспільну небезпеку незакoннoгo вирoщування таких рoслин.
Кримінальна відпoвідальність
Oкрім чудoвих видів декoративних маків, пoширений здавна притаманний нашим пoлям снoдійний мак (Papaver somniferum). Відпoвіднo дo статті 310 Кримінальнoгo кoдексу України за йoгo незакoнний пoсів абo незакoнне вирoщування в кількoсті від 100 дo 500 рoслин настає кримінальна відпoвідальність. Кримінальне правoпoрушення вважається закінченим з мoменту викoнання дій, щo утвoрюють пoсів (внесення насіння або розсади в ґрунт) чи вирoщування (кoли здійснюються захoди пo дoгляду) рoслинних культур, щo містять наркoтичні речовини, – незалежнo від тoгo, чи був вирoщений снoтвoрний мак, чи був зібраний урoжай і вирoбленo (вигoтoвлено) наркoтичні засoби.
Вчинення такoгo кримінальнoгo правoпoрушення карається штрафoм від ста дo п’ятисoт неoпoдаткoвуваних мінімумів дoхoдів грoмадян (1700 та 8500 грн. відповідно) абo арештoм на стрoк дo 6 місяців, абo oбмеженням вoлі на стрoк дo 3 рoків.
Якщo ж незакoнний пoсів абo незакoнне вирoщування снoдійного маку вчинене oсoбoю, яка була засуджена за цією статтею чи яка раніше вчинила oдне із кримінальних правoпoрушень, пoв'язаних з oбігoм наркoтичних речoвин, абo вчинені за пoпередньoю змoвoю групoю oсіб з метoю збуту, а також незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості п’ятисот і більше рослин, тo такі дії караються пoзбавленням вoлі на стрoк від 3 дo 7 рoків.
Важливo, щo пoняття вирoщування oхoплює різні дії з дoгляду за пoсівами рoслин з метою доведення їх до стадії дозрівання. Це і oбрoбка міжрядь, і бoрoтьба зі шкідниками і хвoрoбами, і знищення бур’янів, і підживлення дoбривами, пoливання та інші дії, у тому числі дoгляд за рoзсадoю в закритoму ґрунті.
Адміністративна відпoвідальність
Якщo ж кількість рoслин снoтвoрнoгo маку, яку правooхoрoнці знайдуть у вашoму саду нараховуватиме менше 100, тo настає адміністративна відпoвідальність, передбачена статтею 1062 Кoдексу України прo адміністративні правoпoрушення у виді штрафу в рoзмірі від 306 дo 1700 гривень з конфіскацією незаконно вирощуваних наркотиковмісних рослин.
Тo який мак таки мoжна вирoщувати для естетичнoгo задoвoлення?
На свoїй присадибній ділянці ви мoжете вирoщувати декoративний мак, який сьoгoдні налічує пoнад сoтню видів. Для вирoщування таких сoртів жoднoгo oбмеження в кількoсті не передбаченo.
Про те, що в Україні реалізується пілотний проєкт «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення», знають 18,2% підлітків, які взяли участь в опитуванні, проведеному в травні 2021 року молодіжним проєктом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні U-Report у співпраці з Координаційним центром з надання правової допомоги. Усього було опитано понад 700 респондентів з різних регіонів України віком від 12 до 19 років.
«Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» реалізується на базі системи безоплатної правової допомоги з 2019 року. Спочатку – у пілотних областях, а з квітня 2020 року дію проєкту поширено на всю територію України.
«Загалом, станом на 25 травня цього року програма пройшла успішно у 147 випадках. Як свідчить практика, саме успішне проходження програми відновного правосуддя для неповнолітніх є реальною підставою для звільнення їх від відповідальності. 114 неповнолітніх за рішенням суду звільнені від кримінальної відповідальності, очікується рішення суду у 32-х провадженнях», – повідомив в. о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олександр Баранов.
Програма, яка побудована на відновних підходах у кримінальних провадженнях, насамперед має на меті:
забезпечити відшкодування заподіяної шкоди потерпілій стороні;
відновити психологічно-емоційний стан потерпілої сторони та неповнолітнього, який є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення;
забезпечити максимально раннє виведення неповнолітніх із кримінального процесу з обов’язковим ужиттям узгоджених заходів для їх ресоціалізації;
запобігти повторним кримінальним правопорушенням.
На запитання «Чи підтримуєте Ви основну ідею програми?» 19,4% опитаних підлітків відповіли: «Так, за будь-яких обставин». Понад 38% респондентів зазначили: «Так, але за умови щирого каяття та виховних заходів». А ось близько 40% підлітків, які взяли участь в опитуванні, підтримують ідею відновного правосуддя «у разі, якщо до правопорушення підштовхнули складні життєві обставини або воно вчинене з необережності чи без умислу». І лише 2% опитаних висловилися категорично: «За жодних обставин не підтримують».
Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення, застосовується за таких умов:
є потерпіла сторона — фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди;
неповнолітній вперше вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин;
неповнолітній визнав факт вчинення кримінального правопорушення;
потерпілий і неповнолітній погодилися на участь у Програмі.
«Більшість підлітків готові йти на примирення: 64,9% опитаних згодні примиритися з неповнолітнім, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, щиро розкаявся та відшкодував збитки. Опитування показало досить високу правову грамотність підлітків – 93,2% респондентів знають з якого віку настає кримінальна відповідальність на скоєння правопорушень», – зазначила координаторка аналітичного відділу U-Report Ukraine Євгенія Нестеренко.
Більше про Програму відновного правосуддя для неповнолітніх можна прочитати за посиланням https://www.legalaid.gov.ua/novyny/vidnovne-pravosuddya-dlya-nepovnolitnih-yak-tse-pratsyuye/
Спадкування — це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Спадкування земельної ділянки здійснюється за законом або заповітом. Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом.
Спадкоємці за законом поділяються на декілька черг і кожна з них успадковує майно лише у разі, якщо попередня черга його не успадкувала. Цивільним кодексом України встановлені наступні черги:
1 черга: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
2 черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
3 черга: рідні дядько та тітка спадкодавця.
4 черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
5 черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
Порядок оформлення права власності на земельну ділянку
Для оформлення права власності на земельну ділянку у порядку спадкування необхідно подати державному або приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Цивільний кодекс України встановлює шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини. Такий строк обраховується з дня смерті спадкодавця. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Після спливу шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця необхідно звернутись до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини, із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину.
До даної заяви необхідно додати наступні документи:
документи, що посвідчують особу спадкоємця (паспорт, ідентифікаційний номер);
свідоцтво про смерть спадкодавця;
документи, що підтверджують родинний зв’язок спадкоємця зі спадкодавцем (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження);
оригінал документів, які підтверджують право власності спадкодавця на земельну ділянку (державний акт на право власності на земельну ділянку);
довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, які видаються відділами Держгеокадастру;
заповіт (при спадкуванні за заповітом).
Якщо спадкоємцем подано всі необхідні документи, то нотаріус видає Свідоцтво про право на спадщину, а також реєструє право власності спадкоємця у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З цього моменту особа є повноправним власником успадкованої земельної ділянки.
У разі виникнення правових питань Ви можете звернутись до Старовижівського бюро правової допомоги, що знаходиться за адресою: 44401, Волинська обл., смт Стара Вижівка, пл. Миру, 3, тел.: (03346)-2-14-75.
Доволі часто, можна побачити, а можливо й стати очевидцем дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) за участі різних учасників дорожнього руху. Про те, які права та обов’язки мають винуватці та постраждалі такої події детальніше розповідає фахівець безоплатної вторинної правової допомоги в Україні.
Захист прав осіб, постраждалих у ДТП та відшкодування завданих їм збитків регулюються, зокрема положеннями Цивільного кодексу України, законів України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», «Про страхування», «Про дорожній рух», а також Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила) тощо.
Права та обов’зки водія транспортного засобу, причетного до ДТП
Якщо особа є учасником дорожнього руху, а до таких осіб належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин, то в будь-якому випадку необхідно дотримуватись Правил.
Так, відповідно до пункту 2.10. Правил у разі причетності до ДТП водій зобов’язаний вчинити ряд необхідних дій, а саме:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки;
в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров’я;
ґ) у разі неможливості виконати дії, зазначені у попередньому підпункті, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки;
д) повідомити про ДТП орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об’їзд місця пригоди;
є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Після приїзду на місце пригоди працівників поліції водію слід звернути увагу на правильність оформлення ДТП. Наприклад, він має право зазначити працівникам поліції свої доводи та міркування щодо події, а за необхідності й надати письмові пояснення.
Після притягнення до адміністративної відповідальності водія, який винний у скоєнні ДТП, потерпілому слід звернутися до страховика, який забезпечив транспортний засіб заподіювача шкоди, за виплатою страхового відшкодування.
«Європротокол»: переваги та недоліки
Відповідно до абзацу третього пункту 2.11. Правил у разі настання ДТП за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, за відсутності травмованих (загиблих) людей, за наявності у водіїв взаємної згоди щодо обставин скоєння ДТП та за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, водії можуть спільно скласти повідомлення про ДТП відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка (так званий «європротокол»).
У такому разі водії транспортних засобів після складення повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов’язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Також водій, що спричинив ДТП звільняється від адміністративної відповідальності, а постраждала сторона має змогу швидше отримати страхову виплату за шкоду, заподіяну її майну. Водночас, розмір такого страхового відшкодування потерпілому є обмеженим та становить максимум 50 000 гривень відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року № 698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України».
Відшкодування шкоди: що потрібно враховувати
До наведених вище правовідносин застосовуються загальні умови відповідальності, передбачені Цивільним кодексом України (ЦК України).
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тож можна зробити висновок, що правове регулювання захисту прав особи в результаті ДТП відзначається складністю, а тому доцільно перед вчиненням будь-яких дій, пов’язаних з тими чи іншими правовими наслідками, звернутись до адвоката, оскільки під час такої пригоди формується можливий хід подій і цим відразу можливо передбачити позитивні наслідки чи запобігти вкрай несприятливим обставинам, а також, що дуже важливо, дозволить заощадити кошти на витратах та час при вирішенні питань відшкодування шкоди.
Захист прав осіб, постраждалих у ДТП: звернення до суду
Захист прав осіб, постраждалих у ДТП та відшкодування завданих збитків, у випадку незгоди із розміром страхового відшкодування чи відмовою у виплаті такого, здійснюється за загальними правилами цивільного судочинства у суді.
Не зважаючи на досить значну кількість справ даної категорії, у судів все ж таки відсутній єдиний підхід до їх вирішення. Водночас, правові позиції Верховного Суду у справах, пов’язаних зі страховими правовідносинами застосовуються судами всіх інстанцій при розгляді справ за позовами, що виникають при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, з урахуванням законодавства про страхування.
Тому звертаючись до суду за позовом про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, з метою вибору ефективного способу захисту цивільних прав слід взяти до уваги судову практику, зокрема враховувати правові позиції Верховного Суду щодо розгляду вказаної категорії справ, наприклад:
- постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (стягнення відшкодування зі страховика та застрахованої особи не може бути солідарним);
- постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (виплата страхового відшкодування страховиком потерпілій особі не залежить від письмового звернення такої особи до страховика);.
- постанова Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 610/1100/17 (відшкодування моральної шкоди спричиненої загибеллю особи у ДТП покладається на роботодавця-власника транспортного засобу);
- постанова Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 641/5333/16-ц (моральна шкода спричинена ушкодженням здоров’я з винуватця ДТП стягується із відрахуванням розміру моральної шкоди, яку зобов’язаний виплатити страховик);
- постанова Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15-ц (визнання автомобіля фізично знищеним);
- постанова Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 635/4944/14-ц (стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля можливе на користь особи, яка володіє автомобілем на відповідній підставі).
Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється:
- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
- шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок;
- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;
- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок.
Здійснити поділ земельної ділянки можна, якщо на неї оформлено право власності (користування), і є в наявності правовстановлюючий документ (наприклад, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір купівлі-продажу, дарування, міни або інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тощо).
Підставою для поділу земельної ділянки є засвідчена нотаріально заява власника земельної ділянки та розроблена землевпорядною організацією технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Для розробки технічної документації потрібно звернутися до землевпорядної організації та надати наступні документи:
- нотаріально засвідчену заяву на поділ земельної ділянки;
- засвідчену нотаріально копію правовстановлюючого документу на земельну ділянку;
- копії ідентифікаційних документів власника (паспорт, картка платника податків).
Якщо власників земельної ділянки декілька (спільна часткова власність між співвласниками), то в такому випадку укладається нотаріальний договір на поділ земельної ділянки між співвласниками.
На основі поданих документів землевпорядна організація проводить відповідні роботи з розробки технічної документації щодо поділу земельної ділянки на підставі укладеного договору з власником такої ділянки.
Технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки включає:
а) пояснювальну записку;
б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;
в) кадастровий план частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;
г) матеріали польових геодезичних робіт;
ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;
д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;
е) нотаріально посвідчена згода на поділ земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);
є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ земельної ділянки користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв’язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Розроблена технічна документація щодо поділу земельної ділянки подається на розгляд до місцевого управління Держгеокадастру, після чого даний орган реєструє утворені в результаті поділу земельні ділянки в Державному земельному кадастрі України.
На підтвердження проведених змін державний кадастровий реєстратор видає витяги з Державного земельного кадастру.
Кожній земельній ділянці, що утворилась в результаті поділу, присвоюється новий кадастровий номер.
Щоб зареєструвати право власності на земельні ділянки, що утворились в результаті поділу, необхідно звернутись до центру надання адміністративних послуг або нотаріуса.
Для цього потрібно щодо кожної новоутвореної земельної ділянки подати заяву про реєстрацію права власності та надати наступні документи:
- витяг з Державного земельного кадастру;
- копію та оригінал паспорта заявника;
- копію та оригінал ідентифікаційного номеру;
- підтвердження оплати адміністративного збору;
- документ, який підтверджує виникнення права на земельну ділянку;
- довіреність, якщо документи подаються представником (нотаріально засвідчена, якщо від фізичної особи);
- оригінал та копію паспорту, ідентифікаційного номеру представника, якщо документи подаються представником.
У випадку звернення до нотаріуса за реєстрацією права власності заявник крім адміністративного збору оплачує ще й послуги нотаріуса.
Після розгляду поданих державному реєстратору документів здійснюється реєстрація права власності на земельні ділянки та надаються витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Слід зазначити, що державна реєстрація земельної ділянки, що підлягає поділу, скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснив таку реєстрацію.
У разі виникнення правових питань Ви можете звернутись до Старовижівського бюро правової допомоги, що знаходиться за адресою: 44401, Волинська обл., смт Стара Вижівка, пл. Миру, 3, тел.: (03346)-2-14-75.
У зв’язку з пандемією коронавірусу більшість українців перейшли на віддалений режим роботи. Оплата різних послуг через онлайн сервіси зросла у рази. Це призвело злочинців до незаконного копіювання вмісту банківських карток, виманювання в користувачів Інтернету логінів та паролів, номерів кредитних карток, незаконних фінансових операцій з використанням платіжних карток або їх реквізитів. Юристи Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформують, що такі злочини вчиняють кіберзлочинці. За ці злочини передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафу, громадських робіт або позбавлення волі до п’яти років.
За даними Національної поліції України, у 2020 році кіберполіцейські викрили більше 4 000 кіберзлочинів, які завдали збитків на мільйони гривень. Відтак, аби не стати жертвою кіберзлочинців, потрібно пам`ятати, що нікому і ніколи не варто розголошувати термін дії картки, тризначний код безпеки зі звороту банківської картки (CVV2-код), банківський sms-пароль. Якщо хтось телефонує, надсилає SMS з невідомого номера або електронний лист з невідомої адреси та представляється співробітником банку, просить назвати номер платіжної картки, термін її дії, тризначний код на звороті картки, то це шахрай. Співробітники банку не запитують у клієнта дані картки. Покладіть слухавку та зателефонуйте до контакт-центру банку.
На сайті кіберполіції, в розділі «STOP FRAUD», можна перевірити, чи номер банківської картки, телефон або сайт належать до шахрайських. Пароль до інтернет-банкінгу має бути унікальним. Не записуйте пароль, а запам’ятайте його. Тому, перед здійсненням оплати інтернет-покупки на підозрілому сайті чи в разі виявлення підозрілого «покупця», перевіряйте їхні дані за посиланням та одразу ж звертайтесь до слідчих органів.
Якщо у вас виникли підозри, що шахраї отримали доступ до вашого рахунку через Інтернет-банкінг, відключіть комп’ютер від Інтернету, зверніться до контакт-центру або у відділення вашого банку, повідомте про проблему та негайно заблокуйте ваш обліковий запис, перевірте комп’ютер на предмет зараження шкідливим програмним забезпеченням, відновіть роботу із системою онлайн-банкінгу тільки тоді, коли ви переконалися, що загроза відсутня, змініть пароль від облікового запису. Забезпечте збереження всіх необхідних даних для подальшого розслідування та нічого не змінюйте на зламаному (зараженому) комп’ютері.
Встановіть ліміти на зняття коштів у банкоматі, на покупки в торговельно-сервісних закладах та Інтернеті.
Важливо! Шахраї представляються працівниками банку, пенсійного фонду, благодійного фонду, поліції або СБУ, магазину або національної лотереї. Часто шахраї вдають з себе покупців товару, який жертва продає в Інтернеті, і запитують дані картки для передплати. Контакти людини, яка намагалась дізнатись секретну інформацію щодо вашої картки, передайте до департаменту кіберполіції. Заяву до департаменту кіберполіції можна подати за посиланням або за тел.: 0 800 505 170.
Якщо ви випадково розкрили дані платіжної картки шахраям, негайно дзвоніть за телефоном на звороті картки для блокування картки та облікового запису.
Якщо вам надійшло повідомлення від банку про підтвердження списання коштів за покупку, яку ви не здійснювали, та надається номер телефону, не набирайте цей номер.
Будьте пильними та пам’ятайте, що вчасне звернення до слідчих органів сприятиме швидкому та ефективному здійсненню досудового розслідування та притягненню винних до відповідальності.
Ви плануєте купити ноутбук, пральну машину чи телевізор, а потрібної суми не вистачає? Споживчий кредит – це вихід із такої ситуації. Банк позичить вам кошти на певний термін під певний відсоток. Споживчий кредит – це кошти, які позичає вам банк на певний час для купівлі якогось товару або оплати певної послуги. Та перш ніж іти до банку, дізнайтеся про його повну вартість та всі умови.
В Україні оренда землі виокремлена як важлива правова форма обігу земельних ділянок.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Досить актуальним у наш час є питання припинення договору оренди землі.
Підставами припинення договору оренди землі є:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
- смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 Закону України «Про оренду землі», від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
- ліквідації юридичної особи-орендаря;
- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;
- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії);
- інші випадки, передбачені законом (наприклад, припинення договору шляхом його розірвання).
Крім того, стаття 141 Земельного кодексу України передбачає наступні підстави припинення права користування земельною ділянкою:
- добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
- вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним кодексом України;
- припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
- систематична несплата земельного податку або орендної плати;
- набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
- використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;
- передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об’єктом державно-приватного партнерства або об’єктом концесії.
Варто зазначити, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Припинення договору оренди землі можливе і шляхом його розірвання.
Законодавством України визначено два шляхи дострокового розірвання договору оренди землі:
♦ за згодою сторін;
У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за 6 місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов’язань.
У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.
♦ за рішенням суду:
- невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України Закону України «Про оренду землі»;
- невиконання сторонами обов’язків, передбачених умовами договору;
- у разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки;
- на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірвано у разі необхідності надання її для суспільних потреб у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об’єктів, визначених частиною першою статті 7 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».
У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.
У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Необхідно враховувати, що розірвання договору оренди землі вчиняється в такій самій формі, що й сам договір. Момент припинення зобов’язань за розірваним договором оренди землі визначає частина третя статті 653 Цивільного кодексу України – ним є момент досягнення сторонами домовленості про таке розірвання, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни, або ж момент набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору.
У разі виникнення правових питань Ви можете звернутись до Старовижівського бюро правової допомоги, що знаходиться за адресою: 44401, Волинська обл., смт Стара Вижівка, пл. Миру, 3, тел.: (03346)-2-14-75.
Чи часто жінки та чоловіки зустрічаються з дискримінацією? Чи багато з нас взагалі можуть ідентифікувати цю проблему в побуті? Щоб вирішувати проблему, потрібно її бачити, знати нормативну базу та інструменти захисту своїх прав.
Рівні права: декларація та реальність
Сучасна державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на недопущення дискримінації. Для цього було прийнято ряд законів. Тож нормативно-правова база складається з Конституції України, Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» тощо.
Дискримінація за ознакою статі – це ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Простими словами – людину не можуть обмежувати в якомусь праві тільки через те, що вона має певну стать. Таке можливо лише за наявності обґрунтованої мети і у належний спосіб. Тож варто розібратись, чи завжди мета, з якою обмежують права жінок або чоловіків, обґрунтована.
Відповідно до законодавства жінкам і чоловікам мають забезпечуватись рівні права та можливості при працевлаштуванні, просуванні кар’єрними сходинками на роботі, під час підвищення кваліфікації та перепідготовки. Чи завжди у нашому суспільстві дотримуються цих принципів? Питання риторичне. Проте позитивні зрушення є.
Під час місцевих виборів-2020 36% обраних депутатів – жінки. Це спрацювала гендерна квота, передбачена Виборчим кодексом України. Коли на кожну п’ятірку кандидатів відповідно до частини дев’ятої статті 219 Виборчого кодексу України мала бути забезпечена присутність у кожній п’ятірці кожного виборчого списку чоловіків і жінок – не менше двох кандидатів кожної статі.
Гендерна стратегія розроблена і впроваджується і в системі надання безоплатної правової допомоги.
Що не можна вважати дискримінацією
Законодавчо передбачені норми, які не вважаються дискримінацією за ознакою статі, це:
- спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини (випадки, коли тільки в силу фізичних особливостей та необхідності виконання природної функції народження і вирощування дітей жінки потребують більшої підтримки);
- обов’язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом;
- різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом (у силу фізичних особливостей жінок і чоловіків);
- особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я;
- позитивні дії (створення додаткових можливостей, спрямованих на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях жінок і чоловіків щодо реалізації прав і свобод.
Які бувають форми дискримінації
Дискримінація за ознакою статі буває як пряма, так і непряма.
Пряма дискримінація характеризується як намір дискримінувати особу певної статі. Наприклад, роботодавець під час прийняття претендента на певну посаду (яка не передбачає виконання специфічної роботи, яка може виконуватись виключно чоловіками) відмовляє у працевлаштуванні жінці, посилаючись на те, що на зазначену посаду розглядаються резюме виключно чоловіків. До уваги роботодавців та HR-менеджерів – будьте уважні з оголошеннями про вакансії!
Непряма дискримінація зумовлена впливом політики або певних заходів. Це відбувається тоді, коли неначе при формально нейтральних правилах особи однієї статі потрапляють у невигідне становище в порівнянні з особами іншої статі. Прикладом може бути мінімальний критерій кар’єрного росту для певної професії, у зв’язку з чим з претендентів може бути виключено набагато більше жінок, ніж чоловіків.
Формами дискримінації також є підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації та утиск.
Куди звертатись у випадку дискримінації за ознакою статі
У залежності від ситуації, яка склалась внаслідок дискримінації за ознакою статі, особа має право звернутись за захистом порушених прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі – Уповноважений).
Уповноважений здійснює парламентський контроль щодо запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод, у тому числі дискримінації за ознакою статі.
Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.
Письмові звернення до Уповноваженого можна надсилати за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008; на електронну пошту: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..
Письмове звернення, у тому числі й електронне звернення, має бути оформлено з врахуванням вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян».
У зверненні має бути зазначено: прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, суть порушеного питання: викладення інформації щодо порушеного права заявника; зазначення найменування органу державної влади, місцевого самоврядування чи посадової особи, які порушили права; чи зверталась особа за захистом порушених прав до суду; в разі наявних відповідей, які стосуються порушення прав, додати до заяви копії документів; суть прохання чи вимоги; підпис заявника із зазначенням дати.
В електронному зверненні має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про засоби зв’язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису під час надсилання електронного звернення не вимагається.
У разі виникнення додаткових питань є можливість звернення за телефоном «гарячої лінії» 0800-50-17-20 (безкоштовно).
В Україні також діє Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації громадської організації «Ла Страда» – 0 800 500 335 або короткий номер з мобільного 116 123, а також Урядова гаряча лінія з питань допомоги постраждалим від насильства 1547.
Якщо під час вчинення дискримінації за ознакою статі наявний склад адміністративного або кримінального правопорушення, тоді за захистом порушеного права потрібно звернутись до органів поліції.
Особа, стосовно якої застосовано дискримінацію за ознакою статі може звернутись до найближчого відділу поліції за місцем свого проживання або викликати працівників поліції за телефоном «102». Також працює безкоштовна телефонна «гаряча лінія» Національної поліції України 0-800-50-0202 (щоденно, з 08:00 до 20:00). Офіційний сайт Національної поліції: https://www.npu.gov.ua/konataktu.html
Суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, до яких особа, стосовно якої застосовано дискримінацію за ознакою статі, може також звернутись. В органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування визначається уповноважена особа (координатор) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі та передбачено створення відповідних координаційних рад, які мають розглядати і вирішувати вищезазначені питання на місцевому рівні.
Потерпілий від дискримінації за ознакою статі має право звернутись за захистом свого порушеного права до суду. В частині першій статті 23 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зазначено, що особа має право на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації за ознакою статі.
Для отримання правової допомоги потерпілі від дискримінації за ознакою статі мають право звернутись до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Юристи всім без виключення нададуть безоплатну первинну правову допомогу, що передбачає отримання консультацій, роз’яснень з правових питань, складання непроцесуальних документів (заяв, скарг, запитів).
За необхідності особам, зазначеним у частині першій статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», надається допомога у складенні процесуальних документів та представництво інтересів в суді.
17 березня 2021 року вступає в дію Закон № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», які саме зміни очікують водіїв – у консультації Ковельського місцевого центру з надання БВПД.
Прийнятий закон значно актуалізувує відповідальність за кермування у стані алкогольного сп'яніння. Якщо раніше відповідальність за керування у нетверезому стані вперше передбачала штраф — 10 200 гривень і позбавлення права керування на рік, то тепер таке ж правопорушення тягне за собою штраф у розмірі 17 тисяч гривень. За повторне правопорушення протягом року передбачено покарання у розмірі 34 тисяч грн і позбавлення прав на 3 роки. Якщо ж водій сяде за кермо п'яним втретє, то за це передбачений штраф 51 тисяча грн, а також позбавлення прав на керування транспортним засобом на 10 років з конфіскацією авто. Окрім цього, до особи може бути застосовано адміністративний арешт строком до 15 діб.
Притягнути водія до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння або під впливом лікарських засобів, що сповільнюють реакцію можна буде протягом року з моменту вчинення правопорушення. До ухвалення змін, цей термін складав три місяці.
Також Кримінальний Кодекс доповнено статтею 286-1, яка передбачає покарання за скоєння ДТП в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, у результаті якої потерпілий отримав травми середньої тяжкості у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 3 до 5 років.
Якщо потерпілий отримав тяжке ушкодження, водієві загрожуватиме позбавлення волі на строк від 3 до 8 років та позбавлення прав терміном від 5 до 8 років.
Якщо сталася ДТП з летальним результатом, то водій який перебував у стані сп'яніння може бути позбавлений волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням прав на такий же термін.
За ДТП з декількома жертвами водій може бути отримати покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 7 до 12 років з позбавлення прав терміном від 7 до 10 років.
Окрім цього збільшується розмір штрафів:
- так за їзду без шолома чи з непристебнутим паском безпеки, доведеться заплатити 510 грн.
- За порушення правил користування номерним знаком при експлуатації авто будуть стягувати 850 грн, а якщо протягом року водій повторно буде притягнутий до відповідальності за вказане правопорушення - сума штрафу складе 1700 грн.
- Перевищення встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 км/год, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів обійдеться у 340 грн, або у 510 грн за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону, порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами, розмови по мобільному без використання пристроїв для розмов без використання рук, а так само порушення правил навчальної їзди.
- За перевищення швидкості більше як на 50 км за годину будуть карати штрафом розміром 3400 грн.
- За створення аварійної ситуації треба буде заплатити 1445 грн.
- - За залишення місця ДТП, до якої вони причетні водіїв будуть карати штрафом у розмірі 3400 грн, або позбавленням права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років.
- Порушення правил дорожнього руху, що призвели до пошкодження транспортних засобів чи іншого майна, будуть каратись штрафом у розмірі 850 грн.
- За керування транспортним засобом особою, яка не має при собі водійського посвідчення, реєстраційного документу на транспортний, або, у встановлених законом випадках, полісу обов'язкового цивільного автострахування, або не пред'явила його поліцейському передбачає накладення штрафу у розмірі 425 грн.
- За керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати транспортним засобом, або за передачу керування транспортним засобом такій особі - сума штрафу складе 3400 грн.
- Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 400 грн.
- Повторне керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати транспортними засобами, тимчасово обмежена в цьому праві або позбавлена права керувати транспортними засобами протягом року, карається штрафом у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
- За перехід дороги у невстановленому місці або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються чи порушення інших вимог правил дорожнього руху доведеться заплатити 255 грн. Волосипедистів за порушення правил дорожнього руху будуть карати штрафом у розмірі 340 грн.
- За вчинення цих правопорушень у стані алкогольного сп'яніння штраф збільшується до 680 грн. Якщо цими діями спричинено аварійну ситуацію розмір штрафу зростає до 850 грн.
Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX Верховна Рада ухвалила 16 лютого 2021 року.