Із настанням осені зростає попит на відпочинок за кордоном. Туристичні компанії пропонують українцям провести відпустки на теплих морських узбережжях або мальовничих гірськолижних курортах. Для того, щоб такий відпочинок залишив у пам’яті лише позитивні емоції, варто ретельно обирати туроператора та місце, де ви плануєте зупинитись. Окрім цього, потрібно бути уважним з особистими речами та документами. У багатьох людей фраза «втрата документів за кордоном» викличе відчуття близьке до паніки. Так, це насправді неприємна ситуація, але не критична. Вихід є. Про те, як діяти у випадку втрати документів за кордоном консультують фахівці Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Крок 1. Поліція
Необхідно звернутися до найближчого відділення місцевої поліції та написати заяву про втрату/викрадення документів. Адресу можна дізнатися у представника туристичної компанії або у адміністратора чи персоналу готелю, в якому Ви зупинились.
У більшості туристичних країн злочини проти іноземців розслідує спеціальна туристична поліція.
У поліції розкажіть про обставини, місце втрати/викрадення документів та складіть повний список втрачених/викрадених речей. Звертаємо увагу на те, що в поліції Вас можуть попросити надати копії втрачених документів та перерахувати всі візи та відмітки, які були проставлені у паспорті в країні вашого перебування, а також надати копію документа, що посвідчує особу (таким документом може бути внутрішній паспорт громадянина України, посвідчення водія, посвідчення особи моряка тощо).
Отже, порада № 1: беріть у подорож нотаріально завірені копії вашого внутрішнього та закордонного паспортів і зберігайте їх окремо від інших документів та матеріальних цінностей.
Порада № 2: якщо Ви не володієте мовою країни, в якій перебуваєте, варто подумати про залучення перекладача, адже малоймовірно, що Вам його нададуть у відділенні поліції.
Поліцією буде видано нотаріально завірену копію вашої заяви (за послуги нотаріуса, скоріш за все, доведеться заплатити), довідку про те, що Ви заявили про втрату паспорта або інший офіційний документ, який підтвердить, що Ви звертались до поліції з питанням втрати документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Надалі ж Вас повинні ознайомити з вашими правами (як іноземного підданого без паспорта).
Крок 2. Консульство (консульський відділ посольства)
Після отримання довідки про втрату документа або іншого офіційного документа у місцевій поліції, якомога швидше зверніться до найближчого консульства України в країні вашого перебування.
Із собою необхідно мати:
дві фотографії 3,5х4,5 см;
копію заяви про втрату паспорта;
довідку про те, що Ви заявили про втрату паспорта або інший офіційний документ, який підтвердить, що Ви звертались до поліції;
документи, які підтверджують громадянство (наприклад, паспорт громадянина України, посвідчення члена екіпажу тощо) або посвідчують особу (наприклад, посвідчення водія). Стануть у нагоді й копії подібних документів. Все це допоможе консулу та прискорить допомогу. Якщо зазначених вище документів Ви з собою не маєте, консульству доведеться робити запит в Україну, очікування відповіді може зайняти декілька діб.
квитанцію про оплату консульського збору (розмір консульського збору може коливатися в діапазоні від 20 до 100 євро, залежно від країни, в якій Ви перебуваєте).
Після того як вашу особу і належність до громадянства України буде підтверджено, консул оформить посвідчення особи на повернення в Україну (також відоме як “білий паспорт”).
Варто пам’ятати: посвідчення на повернення в Україну передбачає таке повернення протягом 15-30 днів з моменту видачі. При цьому посвідчення дає право тільки на виїзд з країни, де було втрачено паспорт та на в’їзд в Україну. Посвідчення не є аналогом закордонного паспорта громадянина України та на його підставі не можна перетинати кордони інших держав.
Крок 3. Авіакомпанія
Обов’язково зв’яжіться з авіакомпанією, літаком якої Ви повинні повернутися на Батьківщину. Необхідно довести до відома про те, що на рейс Ви прийдете з новим документом (якщо ваша подорож організована туроператором/турагентом, за Вас це може зробити він).
У день від’їзду в аеропорт краще приїхати заздалегідь.
Земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби – це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування (оренду) і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. Переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь, до прикладу в ріллю чи багаторічні насадження, заборонено. Такі земельні ділянки можуть надаватись лише громадянам, які утримують худобу (корів, кіз, овець тощо).
Хто має право отримати в користування земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби
Слід вважати, що поняття «громадяни» у статті 34 Земельного кодексу України включає не лише власне громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, адже право на оренду землі зазначених суб’єктів прямо передбачено ст. 5 Закону України «Про оренду землі».
Громадяни можуть брати для сінокосіння та випасання худоби в оренду землі як комунальної, державної, так і приватної власності.
Крім того, слід звернути увагу, що Законом України «Про рослинний світ» передбачена можливість встановлення обмежень щодо надання та використання земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби. Так, відповідно до ч. 2 ст. 18 вказаного Закону, використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відтворенню.
Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби
Для отримання в оренду земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, якщо вона розташована в межах населеного пункту необхідно звернутись до органу місцевого самоврядування, якщо ж земельна ділянка розташована за межами населеного пункту (села, селища, міста) до Головного управління Держгеокадастру у відповідній області.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об’єднання).
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до Головного управління Держгеокадастру у відповідній області або органу місцевого самоврядування.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені 123 Земельного кодексу України.
Строки розгляду клопотання про надання в користування земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем (землевпорядною організацією) цих робіт відповідно до типового договору.
Головне управління Держгеокадастру в області або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Як розділити майно після розлучення розповідають фахівці Ковельського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Основна ідея поділу майна полягає у припиненні режиму спільності й виникненні на його основі режиму роздільності майна. Кожен із подружжя після поділу майна стає власником тієї чи іншої речі або сукупності речей і не пов’язує свої дії щодо володіння, користування та розпорядження майном з іншим із подружжя. Межа між спільно нажитою і приватною власністю одного з подружжя дуже тонка, а судова практика щодо цього питання досить неоднозначна.
Як вирішуються спірні питання при поділі майна
Якщо подружжя не дійшло згоди щодо розміру належних їм часток або способу поділу спільного майна, то спір вирішується у судовому порядку. При поділі майна суду в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно подружжя, яке підлягає поділу. При поділі майна подружжя мають враховуватися три категорії об’єктів:
а) речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;
б) кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);
в) боргові зобов’язання подружжя (зобов’язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов’язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).
Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов’язань.
Увага! Майно осіб, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, набуте підчас спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Яка позовна давність подачі заяви про поділ майна
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у 3 роки і обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (стаття 72 Сімейного кодексу України).
Важливо! Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк позовної давності щодо пред’явлення вимог про поділ спільного майна подружжя продовжується на строк дії такого карантину.
Досить поширеними є випадки, коли подружжям спільно купує нерухоме майно, однак право власності на нього реєструється лише на одного з подружжя. Так, в цьому є деякі переваги – менший податковий тягар, але недоліків значно більше, а саме:
у випадку розірвання шлюбу. Якщо подружжя не визначає долю такого майна шляхом укладення договору поділу спільного майна або іншого цивільно-правового договору, то вказаний в документах власник може помилково вважати, що він є єдиним власником. Однак, через декілька років може виникнути ситуація, коли під час продажу такого нерухомого майна нотаріус вимагатиме згоду іншого із колишнього подружжя;
у разі смерті нетитульного власника (не записаного в договорі щодо набуття нерухомого майна). Наразі законодавчо не закріплено єдиного підходу щодо способу оформлення такої частки. Багато хто вважає, що у зв’язку зі смертю нетитульний власник втрачає своє право на майно. Однак, відповідно до норм Сімейного кодексу України майно є спільним сумісним з моменту купівлі і не перестає ним бути у разі смерті. Тому можуть виникати непорозуміння між власником, записаним у договорі щодо набуття нерухомого майна, та іншими спадкоємцями;
у разі розірвання шлюбу та смерті одного зі співвласників. У такому випадку одночасно можуть виникати проблеми як у наведених вище ситуаціях.
Як запобігти таким випадкам:
купувати нерухоме майно відразу на обох з подружжя в рівних частках або відповідно до зроблених внесків, про що зазначати у договорі;
укладати шлюбні договори, де відразу передбачати положення щодо прав на майно кожного з подружжя та умови щодо отримання згоди іншого з подружжя у випадку його відчуження;
укладати договори поділу спільного майна подружжя під час перебування у шлюбі або якнайшвидше після розлучення;
у випадку розлучення розглядати інші варіанти вирішення питання щодо спільного майна, наприклад, шляхом укладення договору про припинення права на аліменти у зв’язку з передачею об’єкта нерухомого майна.
Нерідко виникають ситуації, коли людина стає стороною виконавчого провадження, при цьому жодних судів щодо цього рішення не проводилось або ж особа не була про нього сповіщена належним чином, а на пошту від державного або приватного виконавця надходять так звані «листи щастя» про стягнення заборгованості та арешт майна боржника на виконання виконавчого напису нотаріуса.
Дедалі частіше нотаріуси, за зверненнями кредиторів (стягувачів), вчиняють виконавчі написи, які не відповідають вимогам чинного законодавства. Виконавчий напис нотаріуса являє собою документ, який засвідчує стягнення грошових коштів або майна на користь кредитодавця у примусовому порядку. Найчастіше до послуг нотаріусів звертаються компанії, що скуповують кредитні борги банківських установ, що ліквідуються.
Головною умовою вчинення виконавчого напису нотаріусом є безспірність суми заборгованості боржника перед кредитором. Часто трапляються випадки, коли кредитор і нотаріус не приділяють належної уваги визначенню безспірності.
Важливо знати, що при складанні нотаріусами виконавчих написів, поширеними випадками є порушення наступних вимог чинного законодавства України:
виконавчий напис вчиняється за договором, який нотаріально не посвідчений, що порушує п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса»;
виконавчий напис вчиняється за зобов’язаннями боржника, за якими сплив строк позовної давності, що порушує норму ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»;
виконавчий напис за кредитними зобов’язаннями вчиняється в порушення вимог, закріплених в ст. 87 Закону України «Про нотаріат».
Єдиним способом скасування виконавчого напису нотаріуса є звернення до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
По-перше, необхідно переконатися в тому, що кредитний договір має звичайну письмову – не нотаріальну форму.
По-друге, слід перевірити документ по пунктах на наявність передбаченої заздалегідь можливості стягнення кредитного боргу за допомогою виконавчого припису нотаріуса.
По-третє, зіставляється термін, на який видавався кредит (строк повернення кредиту), з терміном, зазначеним у виконавчому написі.
Позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, подається протягом 3 років з моменту його вчинення до суду за місцем реєстрації позивача або за місцем знаходження відповідача (кредитна організація, на користь якої виданий виконавчий напис).
Усім відомо, що кожний громадянин України має право на безоплатну передачу земельної ділянки із земель державної або комунальної власності відповідно для різних цільових призначень згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України. Проте на сьогодні актуальним серед населення залишається питання саме порядку приватизації земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок.
Земельний кодекс України передбачає наступні розміри присадибної земельної ділянки для майбутньої безоплатної передачі:
у селах − не більше 0,25 гектара;
в селищах − не більше 0,15 гектара;
в містах − не більше 0,10 гектара.
Отже, громадянин, який виявив бажання приватизувати земельну ділянку, якою він користується та на якій розташований житловий будинок, що перебуває у його власності, повинен пройти декілька етапів:
1. Виготовлення технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд
Стаття 28 Закону України «Про землеустрій» передбачає, що розробниками документації із землеустрою є:
юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
З переліком сертифікованих інженерів-землевпорядників можна ознайомитися у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.
Слід зазначити, що умови і порядок (вартість послуг, строк тощо) виготовлення технічної документації на земельну ділянку регулюються договором, укладений між сторонами, проте строк виготовлення технічної документації розробником не повинен перевищувати 6 місяців з моменту укладання договору.
За результатами вищевказаних робіт замовнику видається:
технічна документація на земельну ділянку;
диск з технічною документацією у електронній формі та документом, що містить відомості про результати робіт із землеустрою, які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.
2. Реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі
Після процедури виготовлення та отримання технічної документації відомості про земельну ділянку необхідно внести до Державного земельного кадастру, звернувшись до державного кадастрового реєстратора з такими документами:
заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2015 року № 1051;
технічною документацією у паперовій та електронній формі;
електронним документом, що містить відомості про результати робіт із землеустрою, які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр»;
документом, який підтверджує повноваження представника діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою заявником особою).
Процес державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не може перевищувати 14 днів з моменту подачі документів та є безоплатною послугою для громадянина. Після вказаної державної реєстрації замовник отримує витяг з Державного земельного кадастру, який містить, зокрема, кадастровий номер земельної ділянки.
3. Отримання рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у приватну власність
Після процесу реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі громадянину слід звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із клопотанням про передачу земельної ділянки у приватну власність.
До такого клопотання додаються безпосередньо:
розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
витяг з Державного земельного кадастру.
Згідно з частиною другою статті 118 Земельного кодексу України за результатами розгляду поданого клопотання відповідний орган у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
4. Реєстрація права власності на земельну ділянку
Після надання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу з приводу передачі земельної ділянки у приватну власність, громадянину необхідно зареєструвати право власності на земельну ділянку Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Послуга з реєстрації права власності на земельну ділянку надається протягом 5 робочих днів та не є безкоштовною. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що за надану послугу стягується плата у розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік − 230 грн).
Для реєстрації права власності на земельну ділянку особі необхідно звернутися до центру надання адміністративних послуг за місцезнаходженням земельної ділянки або до нотаріуса з такими документами:
заявою встановленої форми;
копіями документа, що посвідчує особу та реєстраційного номера облікової картки платника податків (під час подання необхідно пред’явити оригінали таких документів);
рішенням відповідного органу про передачу земельної ділянки у власність;
витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
документом, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно;
документом, який підтверджує повноваження представника діяти від імені заявника (у разі подання заяви уповноваженою заявником особою).
Після внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор видає заявнику витяг про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, на якій розташований приватний житловий будинок.
Відкриття ринку землі дoзвoлилo грoмaдянaм вільнo купувaти тa прoдaвaти землі cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення, які нaлежaть їм нa прaві привaтнoї влacнocті.
Тoму вaжливим acпектoм під час відчуження тa нaбуття земельнoї ділянки є здійcнення перевірки відпoвіднocті нaбувaчa aбo влacникa земельнoї ділянки cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення.
Ким прoвoдитьcя перевіркa відпoвіднocті нaбувaчa aбo влacникa земельнoї ділянки
Перевіркa відпoвіднocті нaбувaчa та його прaвa влacнocті нa земельну ділянку cільcькoгocпoдaрcькoгo призначення прoвoдитьcя нoтaріуcoм. Дaнa перевіркa нaбувaчa прoвoдитьcя дo пocвідчення прaвoчину прo відчуження земельнoї ділянки cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення.
Перевіркa відпoвіднocті влacникa земельнoї ділянки cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення прoвoдитьcя oргaнoм, щo здійcнює держaвний кoнтрoль зa викoриcтaнням тa oхoрoнoю земель.
Хтo мoже нaбувaти прaвo влacнocті нa земельні ділянки cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення
Нaбувaти прaвo влacнocті нa земельні ділянки cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення можуть:
грoмaдяни Укрaїни;
юридичні ocoби Укрaїни, cтвoрені і зaрееcтрoвaні зa зaкoнoдaвcтвoм Укрaїни, учacникaми (aкціoнерaми, членaми) яких є тільки грoмaдяни Укрaїни тa/aбo держaвa, тa/aбo теритoріaльні грoмaди;
теритoріaльні грoмaди;
держaвa.
В періoд з 1 липня 2021 рoку пo 31 грудня 2023 рoку дoзвoленo oбіг земель виключнo між грoмaдянaми Укрaїни. В цей періoд відчуження земель cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення привaтнoї влacнocті дoзвoленo між грoмaдянaми Укрaїни з рoзрaхунку не більше 100 гa.
Як здійcнюєтьcя вcтaнoвлення ocoби нaбувaчa
Вcтaнoвлення ocoби нaбувaчa для фізичнoї ocoби відбувaєтьcя зa дoкументaми, щo підтверджують грoмaдянcтвo Укрaїни (пacпoрт грoмaдянинa Укрaїни; пacпoрт грoмaдянинa Укрaїни для виїзду зa кoрдoн; тимчacoве пocвідчення грoмaдянинa Укрaїни; диплoмaтичний пacпoрт; cлужбoвий пacпoрт; пocвідчення ocoби мoрякa; пocвідчення членa екіпaжу; пocвідчення ocoби нa пoвернення в Укрaїну).
Вcтaнoвлення ocoби нaбувaчa для юридичнoї ocoби здійcнюєтьcя з метoю перевірки утвoрення і реєcтрaції тaкoї ocoби згіднo з зaкoнoдaвcтвoм Укрaїни, учacникaми aбo кінцевими бенефіціaрними влacникaми якoї є грoмaдяни Укрaїни. Ця перевіркa відбувaєтьcя і зa cтруктурoю влacнocті, зa фoрмoю тa зміcтoм, визнaченими відпoвіднo дo зaкoнoдaвcтвa, тa зa відoмocтями Єдинoгo держaвнoгo рееcтру юридичних ocіб, фізичних ocіб - підприємців тa грoмaдcьких фoрмувaнь.
Вaжливo! Для вcтaнoвлення кінцевoгo бенефіціaрнoгo влacникa нoтaріуc впрaві викoриcтoвувaти дaні, щo міcтятьcя в oфіційних дoкументaх, oфіційних тa інших джерелaх.
Для перевірки юридичнoї ocoби - нaбувaчa нoтaріуc зoбoв’язaний:
уcтaнoвити кінцевoгo бенефіціaрнoгo влacникa (шляхoм витребувaння відoмocтей прo cтруктуру влacнocті від юридичної особи і викoриcтaння відoмocтей, щo міcтятьcя в Єдинoму держaвнoму реєcтрі юридичних ocіб, фізичних ocіб - підприємців тa грoмaдcьких фoрмувaнь) або факт його відсутності;
oтримaти відoмocті, щo дaють змoгу вcтaнoвити кінцевoгo бенефіціaрнoгo влacникa.
Під чac перевірки нoтaріуcoм, aбo упoвнoвaженим oргaнoм здійcнюєтьcя пoшук взaємoзв’язків між юридичними ocoбaми тa їх зacнoвникaми, кінцевими бенефіціaрними влacникaми з метою визначення загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Oдним з вaжливих крoків є перевіркa нoтaріуcoм земельних ділянoк cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення віднocнo:
фaкту виділення земельнoї ділянки cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення зa рaхунoк земельнoї чacтки (пaю) тa її рoзтaшувaння cтocoвнo держaвнoгo кoрдoну Укрaїни;
визнaчення зaгaльнoї плoщі земельних ділянoк cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення у влacнocті грoмaдянинa Укрaїни тa юридичнoї ocoби, учacникoм (aкціoнерoм, членoм) aбo кінцевим бенефіціaрним влacникoм якoї він є.
Щo є результaтoм перевірки
Піcля прoведення перевірки зa її результaтaми нoтaріуc cклaдaє прoтoкoл прoведення перевірки нaбувaчa відповідно до встановленої Порядком фoрми.
Прoтoкoл мaє міcтити нacтупні дaні:
дaту cклaдення тa нoмер прoтoкoлу;
нaзву прaвoчину, зa пocвідченням якoгo звернувcя нaбувaч;
відoмocті прo нaбувaчa, визнaчені у пункті 5 Пoрядку;
кaдacтрoвий нoмер земельнoї ділянки cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення, якa нaлежить нaбувaчу тa/aбo юридичній ocoбі привaтнoгo прaвa, учacникoм (членoм, aкціoнерoм) якoї є нaбувaч, зa відoмocтями Держaвнoгo земельнoгo кaдacтру, Держaвнoгo реєcтру речoвих прaв нa нерухoме мaйнo, Єдинoгo держaвнoгo реєcтру юридичних ocіб, фізичних ocіб - підприємців тa грoмaдcьких фoрмувaнь;
відoмocті прo відпoвідніcть чи невідпoвідніcть нaбувaчa вимoгaм, визнaченим cтaттею 130 Земельнoгo кoдекcу Укрaїни;
інфoрмaцію прo зупинення дії, cпрямoвaнoї нa нaбуття у влacніcть земельнoї ділянки cільcькoгocпoдaрcькoгo признaчення;
влacне ім’я, прізвище нoтaріуca, щo прoвів перевірку нaбувaчa.
Прoтoкoл підпиcуєтьcя нoтaріуcoм тa cкріплюєтьcя йoгo печaткoю, вигoтoвляєтьcя не менше ніж у двoх примірникaх, oдин з яких зaлишaєтьcя у cпрaвaх нoтaріуca, a другий передaєтьcя нaбувaчу.
Приватні виконавці в нашій державі, на жаль, не завжди вживають усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішень та не дотримуються ефективності, своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій. Тому важливо знати, як оскаржити їхні рішення, дії, бездіяльність з метою захисту своїх прав.
Консультує фахівець системи безоплатної правової допомоги в Україні:
Оскаржувати рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця можуть сторони виконавчого провадження (боржник та стягувач), представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, в судовому порядку.
Судовий порядок оскарження
Для того, щоб оскаржити дії, рішення або бездіяльність приватного виконавця в судовому порядку сторони мають право звертатися:
до суду, який видав виконавчий документ, − щодо виконання судового рішення;
до відповідного адміністративного суду − щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
За подання скарг на рішення, дії, або бездіяльність приватного виконавця до суду як суду, який видав виконавчий документ, судовий збір не сплачується.
Сторони виконавчого провадження можуть звернутися до суду з метою оскарження рішень чи дій приватного виконавця:
протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів − щодо виконання судового рішення;
протягом 3 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, − у разі оскарження рішення приватного виконавця про відкладення проведення виконавчих дій.
Позасудовий порядок
Учасники виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця вправі письмово звернутися до Міністерства юстиції України або Ради приватних виконавців України з метою перевірки його діяльності.
На підставі відповідного звернення:
Міністерство юстиції України здійснює позапланові перевірки щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця;
Рада приватних виконавців України здійснює перевірку діяльності приватного виконавця на предмет дотримання ним статуту Асоціації приватних виконавців України, Кодексу професійної етики приватного виконавця і рішень Ради приватних виконавців України та з’їзду приватних виконавців України, пов’язаних із діяльністю приватних виконавців.
У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України або Рада приватних виконавців України вносять вмотивоване подання до утвореної при Мін'юсті Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарна комісія розглядає подання та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом 2 місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
За вчинення приватним виконавцем дисциплінарного проступку до нього може застосовуватись одне з таких дисциплінарних стягнень:
попередження;
догана;
зупинення діяльності приватного виконавця строком до 6 місяців;
припинення діяльності приватного виконавця.
Погодьтесь, вода в крані впродовж доби, можливість приготувати їжу на газу, світло, електрика, теплі батареї взимку − це все так увійшло в наше життя, що без цих послуг ми вже не уявляємо наш побут. Кожен українець − споживач житлово-комунальних послуг. Тож отримуючи ці послуги, ми маємо не забувати і про обов’язок вчасно за них сплачувати.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає такі види послуг:
житлова послуга − послуга з управління багатоквартирним будинком;
комунальні послуги − послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відносини між надавачем та споживачем цих послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими нормами.
Слід пам’ятати, що договірні відносини передбачають не тільки обов’язки надавача послуг (вчасність, регулярність, якість послуг) та захист прав споживачів у разі порушення, а й обов’язок самого споживача вчасно і в повному обсязі оплачувати за спожиті послуги. Санкції за заборгованість за житлово-комунальні послуги бувають різні: від пені до відключення послуги, від попередження до подачі позову до суду і стягнення боргів уже виконавчою службою.
Надавач послуг може нараховувати пеню
Якщо споживач вчасно не сплачує за спожиті комунальні послуги, підприємство-надавач послуг може почати нараховувати пеню.
Так, відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Коли пеня не нараховується
Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Варто брати до уваги і період дії карантину. Так, відповідно до Закону України від 17.03.2020 № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину та протягом 30 днів з дня його скасування заборонено:
нараховувати та стягувати штрафи, пеню, якщо споживач несвоєчасно здійснив платіж за житлово-комунальні послуги;
припиняти/зупиняти надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі;
примусово виселяти з житла та примусово стягувати житло (житлові будинки, частини житлових будинків, квартири, кімнати у квартирах, кімнати, житлові секції чи блоки у гуртожитках, інші жилі приміщення), що належить на праві приватної власності громадянам України, під час примусового виконання рішень судів щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги;
примусово виселяти громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг із жилих приміщень у будинках державного, громадського житлового фонду та житлового фонду соціального призначення.
Тож, під час карантину є певні обмеження щодо впливу на боржників. Нарахувати пеню, відключити послугу, виселити з житла під час дії карантину ніхто не має права. На сьогодні дія карантину продовжена до 31 серпня 2021 року.
Водночас представники газової служби іноді діють як колектори, чинячи психологічний тиск на споживачів і вимагаючи погасити поточні платежі виключно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Порада: Читайте уважно умови договорів про постачання житлово-комунальних послуг, особливо на відповідність нормам законодавства. Наприклад, умови постачання газу регулює Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2500, а розподіл − Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.
Так, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора газорозподільних мереж. Тож сплачувати потрібно до 20 числа, і якщо оплата не пройде ще впродовж 10 днів, то тільки в такому випадку постачальник має право почати процедуру припинення (обмеження) газопостачання, завчасно попередивши про це боржника.
З боргами – без субсидії!
Відповідно до Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (зі змінами) «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», у субсидії відмовляють, якщо управлінням соціального захисту населення отримано інформацію про наявність простроченої понад три місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До уваги береться розмір заборгованості на день звернення за призначенням житлової субсидії.
Отже, боржники, загальна сума боргу яких перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів громадян (а це − 340 грн.), втрачають право на отримання субсидії.
Звернення до суду та його можливі наслідки
У разі наявності боргу підприємство-надавач послуг має право звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Надавач послуги має право притягнути споживача до цивільної відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а саме стягнути інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов’язання та 3% річних від простроченої суми.
Висновок: у разі несвоєчасної оплати житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості через суд сума до сплати може виявитись значно більшою, ніж якщо вчасно сплачувати платежі.
Багато розмов на сьогодні ведеться про те, що у разі наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги, особу може бути позбавлено її житла.
Примусове стягнення боргу за житлово-комунальні послуги після набрання законної сили відповідним рішенням суду або судовим наказом здійснює державний або приватний виконавець згідно з Законом України «Про виконавче провадження».
Стягнення заборгованості відбувається в першу чергу за рахунок грошових коштів боржника, інших цінностей, коштів на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Якщо коштів та цінностей немає, то лише тоді справа доходить до нерухомого майна. Стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник, відбувається в останню чергу.
Відповідно до статті 48 вищезазначеного Закону у разі, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Але якщо іншого майна немає, а сума заборгованості складає більше ніж 20 мінімальних заробітних плат (станом на 01.07.2021 − 20х6000 грн., тобто 120 000 грн.), державний (приватний) виконавець має право накласти на єдине житло такого боржника арешт і в подальшому його реалізувати.
Яка процедура відключення газу та електроенергії за борги
Постачальники газу та електроенергії мають право на припинення надання послуг, що передбачено Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
При відключенні газу та електрики споживача мають про це повідомити. Так, наприклад, відповідно до пункту 27 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання природного газу шляхом направлення споживачу письмового повідомлення (з відміткою про вручення) з вимогою самостійно припинити споживання природного газу за рахунок перекриття запірного пристрою перед газовим приладом та допустити представника постачальника за пред’явленням службового посвідчення на об’єкт для пломбування запірних пристроїв.
При цьому в повідомленні про припинення споживання природного газу постачальник має зазначити підстави та дату припинення газоспоживання, яка не може бути раніше ніж через три дні після дати отримання повідомлення.
Порада споживачам: не укладайте під тиском графік погашення заборгованості. Це вплине і на термін позовної давності, і підтвердить вашу згоду з усіма нарахуваннями та штрафами. Спочатку проконсультуйтесь з юристами.
Також, відповідно до пункту 7.5 розділу VII Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, електропостачальник у разі, якщо споживач має заборгованість або не допускає до лічильника, може повністю або частково припинення постачання електричної енергії за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення.
Письмове повідомлення має містити:
підстави, суму заборгованості;
дату і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено;
прізвище, ім’я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.
Датою отримання таких попереджень буде вважатися:
дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції;
третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв’язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).
Інший спосіб надання попередження споживачу може бути використаний тільки в тому випадку, якщо він передбачений договором з постачальником електроенергії та договором з оператором системи.
Якщо споживач сплатить борги і повідомить про це постачальника електроенергії до відключення, то постачання електроенергії не припиняється.
Отже, споживачі мають вчасно і в повному обсязі сплачувати отримані житлово-комунальні послуги. Постачальники послуг у разі наявності заборгованості мають право на відключення/припинення надання послуг і зобов’язані чітко дотримуватись правил відключення, зокрема, щодо завчасного повідомлення про такі дії. При цьому, не забуваймо про те, що карантин триває, тож такі санкції, як стягнення пені та припинення надання послуг наразі є незаконними.
Припинення водопостачання
Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, передбачають право виконавця послуг з централізованого водопостачання, у тому числі обмежити (припинити) надання послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору.
Статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець комунальної послуги має право обмежити (припинити) надання відповідної комунальної послуги її споживачу незалежно від обраної моделі організації договірних відносин у разі непогашення в повному обсязі заборгованості за спожиті комунальні послуги протягом 30 днів з дня отримання споживачем попередження від виконавця. Таке попередження надсилається споживачу не раніше наступного робочого дня після спливу граничного строку оплати комунальної послуги, визначеного законодавством та/або договором про надання відповідної комунальної послуги.
Обмеження (припинення) надання відповідної комунальної послуги здійснюється виконавцем у присутності представника особи, яка здійснює технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, а також управителя або посадової особи чи працівника об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, якщо управління багатоквартирним будинком здійснюється відповідно управителем або об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку. Неприбуття зазначених осіб, які заздалегідь були попереджені виконавцем про день та час здійснення обмеження (припинення) надання комунальної послуги, не є перешкодою для здійснення виконавцем обмеження (припинення) надання комунальної послуги споживачу.
У разі обмеження (припинення) надання послуги споживачеві виконавець опломбовує санітарно-технічне та/або інше обладнання, що розташоване в багатоквартирному будинку за межами або всередині приміщення, яким користується споживач, і пов’язане з наданням йому послуг.
Разом з тим, відповідно до статті 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення, зокрема, мають право у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.
Однією із підстав набуття права власності на земельну ділянку є її успадкування. Відповідно до чинного законодавства, право на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення. У практиці регулювання земельних відносин виникають питання щодо порядку успадкування земельних ділянок, яким не присвоєно кадастровий номер, тобто які вважаються «не сформованими» згідно з приписами чинного Земельного кодексу України. Отож, як успадкувати земельну ділянку за відсутності кадастрового номера, ми спробуємо розповісти в нашій юридичній консультації.
У Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 року передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, зі збереженням її цільового призначення. Разом з тим, земельне законодавство містить приписи, які визначають специфіку успадкування земельних ділянок.
Закон України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, права на які виникли до 2004 року, вважає сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У своїх листах Міністерство юстиції України обґрунтовує, що відсутність кадастрового номера земельної ділянки не може бути підставою відмови у видачі нотаріусами свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок, будівлю, споруду.
Для мінімізації зазначеного юридичного дефекту при застосуванні приписів земельного законодавства щодо спадкування земельних ділянок доцільно виходити із тлумачення норм Закону України «Про Державний земельний кадастр», поширюючи на спадкоємців, які прийняли спадщину, право звернутися із заявою про реєстрацію земельних ділянок, права на які було набуто до 2004 року, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Оскільки кадастровий номер присвоюється не на фізичну особу, а на земельну ділянку, спадкоємець не набуває при цьому жодних додаткових прав. Тому у територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру відсутні підстави для відмови у реєстрації ділянок. Крім цього, у Законі України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки або уповноваженої особи. Такою особою може бути спадкоємець земельної ділянки, який прийняв спадщину.
З метою здійснення зазначеного вище права й отримання кадастрового номера земельної ділянки спадкоємець замовляє землевпорядній організації виготовлення технічної документації зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Технічна документація має бути складена у паперовій формі та у формі електронного документу.
Виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки дає можливість ініціювати державну реєстрацію земельної ділянки, яка здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:
- заява за встановленою формою;
- оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
- документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.
Пропонується технічну документацію зі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляти на ім’я спадкодавця, а витяг із Державного земельного кадастру видавати на ім’я спадкоємця, що зазначений у запиті нотаріуса.
Після спливу шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця необхідно звернутись до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини. Нотаріус зобов’язаний зареєструвати право власності на земельну ділянку у реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З 1 липня 2021 року набуває чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення».
Даний Закон запускає ринок землі сільськогосподарського призначення в Україні.
Закон запроваджує поетапне скасування діючої заборони на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності із низкою обмежень, що в основному зводяться до обмеження їх набуття певними суб’єктами, а також обмеження концентрації землі до певної площі в «одні руки».
У період з 1.07.2021 року по 31.12.2023 року дозволено обіг земель виключно між громадянами України. В цей період відчуження земель сільськогосподарського призначення приватної власності буде дозволено між громадянами України з розрахунку не більше 100 га в «одні руки». Консолідація земель сільськогосподарського призначення громадянином України в розмірі 10 000 га передбачена лише з 1 січня 2024 року.
Що необхідно знати громадянам про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення?
Важливо! Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Пакет документів, який потрібно буде подати нотаріусу, при укладенні договору між громадянами наступний:
- документи, які підтверджують їх особу і громадянство України;
- державний акт на право власності на землю, договір, свідоцтво про право на спадщину або інший документ, що підтверджує право власності;
- документи про грошову оцінку відчужуваної земельної ділянки.
Окрім того, з метою визначення загальної площі ділянок, які має право набути у власність одна особа, нотаріусу необхідно буде надати відомості та документи про перебування набувача у шлюбі, у тому числі зареєстрованому за кордоном, та про набуття землі сільськогосподарського призначення на праві спільної сумісної власності подружжя.
Водночас нотаріус як суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати у потенційного покупця відомості та документи, що підтверджують джерела походження коштів для придбання земельних соток чи гектарів. Джерелами походження коштів для набуття у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути: заробітна плата (грошове забезпечення); гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими правочинами; дохід від підприємницької або незалежної професійної діяльності; дохід від відчуження майна; дивіденди; проценти; роялті; страхові виплати; виграші (призи) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора; призи (виграші) у грошовій формі, одержані за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях; благодійна допомога; пенсія; спадщина; подарунки; кошти, отримані в позику (кредит); набуття права на знахідку або скарб; інші джерела, не заборонені законом.
Які і скільки податків необхідно буде сплатити при укладанні такого договору?
Необхідно буде сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5% від ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, та військовий збір у розмірі 1,5%, до того ж ще до моменту нотаріального посвідчення договору відчуження земельної ділянки. Базовою розрахунковою величиною для оподаткування буде зазначена в договорі купівлі-продажу ціна, яка не може бути нижчою за оціночну вартість землі, розрахованої уповноваженим органом. До 1 січня 2030 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), не може бути меншою за їх нормативну грошову оцінку.
