Насильство по відношенню до жінок, зокрема, домашнє насильство, є однією з найбільш розповсюджених у світі форм порушення прав людини. Поширення проявів домашнього насильства не лише руйнує гармонію і злагоду в родині, а й виступає однією з передумов злочинності в суспільстві загалом, саме тому воно розглядається не як приватна проблема, а як проблема суспільства, що має вирішуватись державними органами разом із громадськістю.

Однією з важливих запроваджених законодавством України складових захисту та підтримки постраждалих від домашнього насильства та ґендерно зумовленого насильства є надання місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування правових підстав для створення спеціалізованих закладів підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства, зокрема притулків для постраждалих осіб, які ще називають «шелтери».

З якою метою створюються притулки для постраждалих від домашнього насильства?

Частиною 1 Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 655 визначено, що притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, – це спеціалізована служба підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.

Основними завданнями притулку є забезпечити місцем безпечного тимчасового цілодобового перебування постраждалих осіб та надання постраждалим особам за місцем безпечного тимчасового цілодобового перебування комплексної допомоги (психологічних, соціально-побутових, соціально-медичних, інформаційних, юридичних та інших послуг) на основі оцінки їх потреб та індивідуального підходу до особи з урахуванням віку, статі, стану здоров’я та соціального становища.

Хто може бути влаштований до притулку?

Право на влаштування до притулку мають:

– повнолітні постраждалі особи, направлені структурним підрозділом місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії насильству, уповноваженим підрозділом органу Національної поліції, центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, мобільною бригадою соціально-психологічної допомоги постраждалим особам;

– особи, які не досягли повноліття, але перебувають (перебували) у зареєстрованому шлюбі;

– діти у разі їх прийняття до притулку разом з матір’ю/батьком або особою, яка їх замінює.

Надання притулком послуг постраждалим особам здійснюється на безоплатній основі в обсязі, визначеному державними стандартами надання соціальних послуг, затвердженими Мінсоцполітики.

Однак, до притулку не влаштовуються постраждалі особи:

– у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння;

– з ознаками гострих інфекційних та венеричних захворювань;

– у разі наявності в них психічних захворювань у гострій стадії, хронічних психічних захворювань у стадії загострення, пограничних станів, що супроводжуються розладами поведінки, шкідливими для хворого та інших осіб;

– з інфекційними захворюваннями шкіри та волосся, хворі на туберкульоз;

– за інших обставин, що свідчать про безпосередню небезпеку постраждалої особи або для інших осіб.

Зазначені постраждалі особи підлягають невідкладному направленню до закладів охорони здоров’я з одночасним повідомленням відповідно до законодавства про факт вчинення щодо них насильства.

Крім того, забороняється перебування у притулку особи, яка вчинила насильство стосовно постраждалих осіб, які також перебувають у притулку.

На протязі якого часу постраждала особа може перебувати у притулку?

Строк перебування постраждалої особи у притулку не може перевищувати трьох місяців. У разі потреби за результатами виконання плану індивідуальної роботи з постраждалою особою строк її перебування у притулку може бути продовжено до шести місяців.

Підставами для вибуття з притулку є:

– виявлення умов, за яких особа не може бути влаштована у притулок;

– відмова від укладення або продовження строку дії договору про надання послуг притулку;

– письмова заява постраждалої особи;

– розв’язання проблемних питань постраждалої особи, які були підставою для влаштування;

– відмова від проходження медичного огляду;

– розголошення інформації про притулок (місцезнаходження, персонал, осіб, які в ньому перебувають або залучаються до його роботи);

– закінчення строку перебування;

– порушення правил внутрішнього розпорядку;

– умисне перешкоджання постраждалою особою в отриманні документа, що підтверджує її особу;

смерть постраждалої особи.

Інформація про місцезнаходження притулків є засекреченою, з метою забезпечення безпеки осіб, які перебувають в них. Направити до притулку може поліцейський, працівники центрів соціальних служб та мобільної бригади соціально-психологічної допомоги, а також уповноважений представник місцевого органу влади.

Повідомити про факт домашнього насильства та отримати допомогу можна за телефонами:

102 – Національна поліція України;

0 800 213 103 – система безоплатної правової допомоги;

15-47 – урядова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства;

116-111 або 0 800 500 225 – Національна дитяча гаряча лінія;

116 123 або 0 800 500 335 – національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.