Старовижівський краєзнавчий музей утворений 9 січня 1992 року. Під приміщення музею виділено найстаріший будинок в селищі, збудований у 1944 – 1945 роках як перша пошта. Музей розпочинався з обладнання двох кімнат – відділу природи та краєзнавчого. Краєзнавчий відділ з початку утворення музею неодноразово перебудовувався.
Загальний фонд складається із понад 4980 експонатів. Третина виставлені в експозиційних залах. В музейних фондах зберігаються: колекція кераміки - сиваків (с. Рокита), колекція рушників з поліськими орнаментами із вказаними датами та іменами авторів початку ХХ ст., колекція жіночого одягу західного Полісся початку ХХ ст., колекція вишитих рушників початку 20 ст., колекція предметів знайдених на місці містечка Вижва другої половини XVI ст. ( торгова пломба, цвяхи, меч, ключі, кахлі тощо), колекція хрестів, нумізматична колекція, метрична книга (1780 – 1816 рр..).

Музей бере участь у роботі Всеукраїнських наукових історико – краєзнавчих конференцій. Організовуємо науково–практичні конференції за участю вчителів історії, учнів та місцевих краєзнавців. 19-20 жовтня 2023 року пройшла Всеукраїнська наукова історико-краєзнавча конференція "Минуле і сучасне Волині та Полісся: Старовижівщина та її населені пункти в історії України і Волині”. Конференція була присвячена 32-річниці проголошення Незалежності України, 515-річниці від першої писемної згадки про смт Стара Вижівка (колишнє село Стара Вижва) та села Нова Вижва (колишнє містечко Вижва), 475-річниці надання Магдебурзького права м. Вижва (сучасне село Нова Вижва). В музеї проводяться тематичні та оглядові екскурсії для учнів ЗОШ, гостей району та його жителів. На базі музею проводяться свята приурочені до ювілейних дат організацій, особистостей, зустрічі із цікавими людьми, майстер-класи з ткацтва, плетіння, писанкарства, заплітання сіток тощо.

Найбільш привабливим для відвідувачів музею є виставки робіт декоративно – прикладного мистецтва, творів живопису, художньої вишивки місцевих майстрів. Такі виставки проводяться кілька разів на рік. Музей пропонує майстер–класи:
- Виготовлення різдвяної атрибутики з соломи: павуки, дідухи;
- Розмальовка писанок;
- Обрядові та розвивальні ляльки–мотанки;
- Плетення із паперової лози;
- Майстер–класи майстрів народного мистецтва регіону;

Щорічно музей приймає більше тисячі відвідувачів.

ПОСТІЙНОДІЮЧІ ЕКСПОЗИЦІЇ

- природничий відділ . Фотознімок найстарішого дуба (понад 500 років), чорної берези. Є опудала птахів, лисиці, кози.
- етнографічний. Є віялка, зроблена на початку ХХ ст., ткацький верстат, вишиті сорочки, плетені із соломи і верби бочки, прядка, кераміка та інші предмети домашнього вжитку.
- кімната «З історії пожежної справи», зібрані експонати як українського так і польського походження. Є помпа для гасіння пожежі (поч.. ХХ ст..), пожежні каски, одяг, фотознімки.
- невеличке приміщення – «Визволителі Вітчизни» - де розміщені матеріали періоду Другої Світової війни – каски, снаряди, солдатські фляги, фотознімки, документи та ін.
- розділ «З історії Старовижівщини», де представлені матеріали розкопок – кремінні сокири, холодна зброя, хрести, обручки, фрагменти кераміки. Виставка про події сьогодення «Історія , що пишеться сьогодні».
- кімната ремесел: вироби з дерева – ночівки, вила, граблі, прач, рубель, що використовувались в домашньому господарстві.

ЧИМ ЖИВЕ МУЗЕЙ СЬОГОДНІ

24 лютого 2022 року змінило життя  музею.  З перших днів війни музей активно включився в допомогу ЗСУ, зокрема, плетенням маскувальних сіток. Важко порахувати  їх кількість сплетених за 2,5 роки. Тільки за останні пів року (з січня по липень 2024 р.)  замасковано більше 10000 м. кв.  сітки.

Приміщення музею розташоване у центрі селища, тому він став і логістичним центром: передати віск для свічок, потім передати готові окопні свічки, зібрати продукти чи засоби гігієни, збір сувенірів для патріотичного аукціону тощо, благодійні ярмарки, благодійні майстер класи…

За час війни змінилась категорія відвідувачів у музеї. У зв’язку із частими повітряними тривогами, зменшилась їх кількість шкільного віку, але в музей почали частіше заходити військові. Постійними відвідувачами стали і внутрішньо переміщені особи, так звані переселенці. У музей приходять  не тільки плести і маскувати сітки, а й  поспілкуватися.

Фонди музею  поряд з традиційними експонатами частіше поповнюються предметами  сьогодення та військової реальності: військові шеврони, частини зброї, предмети військового побуту, прапори з різних підрозділів з написами від воїнів, трофеї тощо.